Мораль чи право? Видалити тему

 

Мораль чи право більш важливі для нас для розбудови нового суспільства? Звичайна побутова ситуація — сидить у вагоні метро здоровий молодий ще чолов'яга, поруч стоїть жінка, яка старша за нього. Звичайно, що та людина, яка дотримується моральних принципів колективістських, з повагою ставиться до суспільства, до інших людей, поступиться місцем жінці. Але ж сучасна суспільна мораль українців це переважно мораль індивідуаліста-споживача. Такій людині чужі проблеми або повага до інших людей абсолютно зайві речі, і він собі сидить. Було таке, що не витримував, вимагав від чоловіків поступитися місцем. Жодного разу не поступилися (нормальна людина і сам поступиться місцем літній жінці, у хама подібне зауваження викликає тільки агресію). Зазвичай це завершувалося або бійкою, або погрозами на мою адресу. З точки зору права я був неправий, а ті говнюки чоловічої статі правими. Протиріччя — я вважав, що вчиняю морально, але це було протиправно. Інший приклад — він мене образливо облаяв, а я його у відповідь вдарив. Це по чоловічому нормально. Або сусіди регулярно вночі вчиняли галасливі розваги у квартирі, на мої прохання не заважати вночі шумом не реагували, на розмови з дільничним міліціонером також. Врешті я не витримав, обріза їм електричні проводи, а того, хто перший вийшов з квартири, кілька разів вдарив. Щоб справи дійшли до правоохоронців, то винний був я. Таких прикладів кожен з нас має достатньо у власному житті.

Впевнений, що тим, хто зараз поводиться по хамські, ми вже нічого не доведемо словами, не переконаємо, що треба бути відповідальними членами громад і суспільства. Вони не сприймуть ні зі слів, ні з прикладу нашого, що необхідно сміття викидати тільки у смітник, а не просто на землю або навіть у вікно. Що необхідно поступитися місцем у транспорті літній людині, жінці, малій дитині. Що у будь-якому випадку не можна паркувати авто там, де це не передбачено правилами. Що дорогу можна переходити лише у дозволених місцях і лише на зелений сигнал світлофору. Що курити у присутності тих, хто не курить, не можна. Дай Бог, щоб я помилявся, але мені здається, що таких сьогодні більшість.

Виникає бажання впроваджувати прийнятні для мене моральні норми силою.

Святославе, особисто мене теми, які Ви піднімаєте, теж дуже цікавлять, але з огляду наведеного Вами вище виглядає так, що тим чоловягам вже запізно розказувати про мораль. Проблема лежить набагато глибше - у вихованні, яке розпочинається ще з дитячого садка. І в усьому винні саме дорослі, які своїм прикладом показують модель поведінки. А зараз як - половина працездатного населення виїхала на заробітки, діти ростуть самі по собі, педагоги переймаються всім, крім виховання підростаючого покоління і т.д. Думаю, ми і далі будем такі ж випадки, як описані Вами, спостерігати. За виховання треба братись.

Дякую за відповідь, Наталіє! Все ж схиляюсь до думки, що без примусу з боку громади неможливо буде втілювати прийнятні для нас моральні принципи у життя.

Я примус собі уявляю таким чином, що людина повинна понести справедливе покарання за порушення і вона повинна точно бути переконаною у невідворотності такого покарання. Тільки таким чином можна добитися виконання норм і приписів. Немає виконання без покарання за невиконання (може трошки сумбурно сказано, але відображає сутність). Чому зараз такі випадки трапляються, як Ви описали - тому, що людина відчуває безнаказанність, що їй нічого за це не буде.