Інформаційно – методична нарада спільноти 11.12.10 (звіт, текстова версія) Видалити тему

  Автор тексту цього звіту заздалегідь перепрошує у доповідача

 та інших учасників наради за можливі неточності в переказі їх висловлювань, сприйнятих на слух.

 

      Нарада відбулася в розрізі тез, попередньо оприлюднених тут 07.12.10, і була присвячена більш детальному  розгляду методології роботи нашої спільноти з реалізації мети її створення, а саме: розробки « Функціональної моделі України».

     Основним доповідачем по темі був Євген Іванович Голібард, який, зокрема, сказав:

      Ми прийшли до Вас, щоб допомогти вирішити деякі проблеми, які Вас турбують. Взагалі то, будь-які проблеми можна розв’язати тільки у одному випадку – у випадку організованої праці над собою.   Це начебто аксіома?

     Всі проблеми, які ми маємо на землі, в залежності від ступеня їх усвідомлення на вісі пізнання « ситуація – проблема – задача » зводяться до восьми.  Адже  «ситуації» та «проблеми» не можна вирішувати не перетворивши їх на «задачі», а ось задачі вже вирішувати можна.

   Все залежить від того, чи є сформульована умова, чи відомий метод розв’язання та чи є уявлення про бажаний, або можливий, результат:

-          Звичайні освітні задачі - де відомі : умова, метод вирішення і , навіть, відповідь в кінці підручника.

-          Шкільні – де відомі: умова, метод вирішення, але нема відповіді.

-          Риторичні – де є умова, і вже є уявлення про результат, яке не потребує додаткових методів вирішення (очевидні).

-          Неусвідомлені – де є  метод розв’язання і деяке уявлення про можливий результат, але не усвідомлена умова задачі;

-         Загальнонаукові класичні – де є лише умова задачі;

-         Загальнонаукові академічні – де є лише метод  розв’язання;

-         Перспективні, невизначені – де є лише уява про бажаний результат.

-         Абсурдні (здавалось би) – коли нема нічого, але є якесь, слабо усвідомлене відчуття, можливості якогось покращення.

Головне, щоб була «потреба», адже коли немає потреб, то не існує ні проблем, ні задач.

  Ми зараз будемо займатися вивченням творчих методів розв’язання проблем і задач економізації будь-яких систем ( технічних, організаційних, суспільних, медичних - будь-яких). Адже вдосконалення  всіх систем іде шляхом мінімізації

витрат ресурсів на виконання потрібних функцій.

  Нам же сам по собі холодильник не потрібен, нам потрібна його функція, щодо можливості зберігання продуктів.  Способів же реалізації функцій системи, як правило, є кілька і кожен з них має свою вартість.

  Задача функціонально - вартісного аналізу (ФВА) – «передивитись» всі можливі способи та вибрати найбільш прийнятний, при умові, що якість виконання функції досягається.

  Що ж таке функція?  Мається на увазі – функція споживання.  Коли є потреба (якщо є?), то має бути і функція для її задоволення, а значить, має бути і якийсь носій цієї функції.  В згаданому випадку - це холодильник.

   Завдання аналітика: або максималізувати співвідношення  «сума функцій» /     «сума грошей», або мінімізувати співвідношення «сума грошей» / «сума функцій».  Тобто, при раціоналізації будь–якого об’єкта – підвищити його функціональність і зменшити витрати на носія.

   Ось на цьому все і побудовано.

   ФВА – система переконань, методів і процедур, спрямованих на зменшення витрат на виконання потрібних функцій.

  Це вичерпне визначення. ФВА, як система творчих методів ( аналіз + синтез), включає: блок системних понять, блок аналітичних прийомів та блок розв’язувальних методів.

   Взагалі, що значить правильно мислити? Очевидно, це означає мислити за якимись правилами, рухаючись «до мети» долати шлях з допомогою детермінованих технологічних кроків.

   Технологія мислення, нажаль цьому ніхто не вчить, має існувати , як чітке поняття, яким треба користуватися для вирішення будь-яких задач.

   Перш за все це шість правил системного підходу:

-         правило цілісності системи;

-         правило структурності;

-         правило взаємозалежності системи та середовища;

-         правило ієрархічності;

-         правило множини способів описання системи;

-         правило функціональності.

   Сенс існування будь-якої системи - це виконання головної функції, спрямованої на задоволення  якоїсь конкретної потреби.

   Всі системи діляться на: машини, апарати та прилади ( і це стосується будь-якої системи).

   В будь-якій системі опрацьовується, переробляється три види субстанцій: речовина, енергія та інформація. Чим досконаліша система, тим менше там матеріального і тим більше енергетичного та інформаційного.

   Є вісім законів існування та розвитку систем:

- закон повноти частин системи;

- закон субстан-провідності системи;

- закон збільшення ступеня ідеальності системи;

- закон узгодження ритміки частин системи;

- закон нерівномірності розвитку окремих частин системи;

- закон переходу в надсистему;

- закон переходу на макрорівень;

- закон відносного збільшення поля сил.

    Наприклад, закон переходу в надсистему: «Система, вичерпавши можливості свого розвитку,  переходить в надсистему, стаючи однією з її підсистем».

   А ось, Україну тягнуть в ЄЕП, а вона на місці тут стоїть в стані  стагнації, не використовуючи власних можливостей саморозвитку.

  Через, так званий, «перехід ПД – ПЗ» ( проблема, як вона була дана  і проблема, як вона  зрозуміла ) ми підходимо до етапів творчого процесу: функціонально - аналітичного та розв’язувально - винахідницького.

   На цих етапах використовуються  два блоки системних понять, що потрібні людині, яка береться будь-що удосконалювати.

   Функціонально – аналітичний блок:

-         що таке аналіз функціонування ( потреба, функція, носій, вартість) ?;

-         сенс функціонального підходу для оцінки раціонального вкладення коштів;

-         свідоме обмеження ресурсів і його чотири постулати;

-         умови ефективної праці в аналітичній групі.

  Це принципові поняття в системі функціонування об’єкту та, така собі, внутрішня конституція для колективної роботи групи.

   Склад дослідницької групи, яка займається раціоналізацією системи, має бути адекватний структурі проблеми ( включати фахівців відповідних напрямків).

   У функціональному світі діють ще такі методичні моменти:

- правила формулювання функцій;

- система класифікації функцій;

- функціональна анатомія об’єкта і функціональна модель системи;

- принципи визначення вартості функції;

- мінімальна вартість функції та варіанти її розрахунку;

- функціонально – вартісна діаграма та визначення зон зайвих витрат;

-  технологія економізації, як певний порядок відпрацювання задачі для досягнення розв’язувачем поставленої мети.

   Блок розв’язувально – винахідницьких методів.

  Взагалі то, поняття винахідництва стосується не лише технічних систем, до яких ми звикли з часів СРСР, а й будь-яких  інших.  Щось ми нічого не чуємо про винахідництво в системі управління: чи то підприємством, чи то в галузі держуправління (наприклад, в кабміні).

   І тут, зауважу, немає ніяких спрощень.

    Тож, до блоку входять:

- чотири правила раціонального мислення, сформульовані ще Рене Декартом;

- принципові поняття психології творчості;

- шість способів психо-фізіологічної активізації  мислення;

- спеціальні методи творчого пошуку рішень ( еврістичні, раціональні – свідомі та ірраціональні - несвідомі).

    Зауважу, що це не є якась там «теорія», а реальні практичні речі, які ми багато разів робили в своїй попередній діяльності.

    До речі, просте запитання: « Чим відрізняються знання від інформації?»

Це запитання, та ще запитання про системний підхід, ставить всіх «розумників» в позицію «без апломбу».

   Є сім контрольних запитань, повні відповіді на які створюють уявлення про об’єкт: «що?», «де?», «коли?», «скільки?», «хто?», «навіщо?», «як?».

   В залежності від повноти відповіді на перші п’ять запитань, можна судити про ступінь правдивості (повноти) інформації.  Саме це і є інформація!

   Якщо ж є чітка відповідь і на останні два запитання: навіщо та як це все зробити – це все повністю і будуть знання.

   Знання завжди інструментальні, а інформація не інструментальна.

   Таким чином, до раціональних ( евристичних) методів пошуку нових рішень відносять:

-         метод контрольних запитань;

-         метод морфологічних скриньок;

-         метод семикратного пошуку;

-         стратегія Пейджа;

-         метод трансформації Джона Джонса.

У кожного метода є своя сфера раціонального застосування, включаючи метод «мізкового штурму», про який багато говорять, але дуже мало хто вміє його ефективно провести.

   З раціональних методів, нам цікава система методів винахідництва Генріха Альтшуллера.  Тут є такі поняття:

- про ідеальну машину;

- про протиріччя та види протиріч;

- ідеальний кінцевий результат;

- оператор МЧС;

- застосування ММЧ (метод малих чоловічків);

- аналізу взаємодії полів сил та речовини на тлі подій в системі;
- про прийоми усунення технічних протиріч;

- застосування фізичних ефектів;

- про конструкцію аналітичного алгоритму та його застосування.

 

   Як реалізується ця структура можливостей на практиці?   Якщо ці «можливості» в голові є , навички відпрацьовані, то це - творчий багаж людини, з допомогою якого можна розв’язати будь яку проблему.

  Спочатку створюється дослідницька робоча група (ДРГ) з необхідних фахівців та організується її робота – це підготовчий етап.

  Потім іде інформаційний етап, на початку якого будується конструктивна блок – схема системи.  Якщо це автомобіль, то беруться креслення і розкладаються ієрархічно на системи, агрегати, вузли, підвузли та деталі.

  Для організаційних структур, наприклад того ж кабміну, також треба взяти його структуру та вартість всіх його елементів.

   Блок - схема це дзеркальце, яке відображає реальний стан системи.

   На цьому ж етапі будується технологічна модель системи, тобто виясняється як працює система, як окремі елементи пов’язані між собою. Структурність  це система елементів і їх відносини в системі.  Це не тільки «квадратики», а й стрілочки між ними в схемі. Кожна ж стрілочка - це ж функції…

  Тільки таким чином вивчивши об’єкт можна його ефективно вдосконалити.

Будь-який інший підхід це «метод спроб та помилок» , про який Альтшуллер говорив, що він приніс людству горя більше, ніж всі війни та епідемії.

  Далі іде модель потоків субстанцій ( речовини, енергії, інформації). Наша задача їх оптимізувати та економізувати і це важливо скрізь: і в гідросистемі машини, чи в  тому ж кабміні.

    Справа в тім,  як показує досвід, що найважче звикнути, що все навкруги нас – системи:

-         системи елементів;

-         системи потоків перетворення субстанцій;

-         система вартостей;

-         система функцій;

-         система абсурдів.

   Адже будь-яка система, створена людиною, недосконала.  Лише Бог створив людину більш-менш досконалою, але й тут, він зробив її вільною, а не досконалим роботом, давши їй можливість творчого розвитку.

    Потім, структурно – елементна модель, потім функціональна і нарешті ФВД (функціонально - вартісна діаграма), де ми і отримуємо зони зайвих витрат та зони конструктивної збитковості.

    Варто зауважити, що по мірі просування вздовж цього «модельного ряду», емоційний стан дослідників підвищується.  Вони вже бачать безліч локальних підказок та можливостей вдосконалення, але, щоб отримати повний кінцевий результат необхідно довести справу до кінця.

   Вийшовши на зони конструктивної збитковості і не маючи готових очевидних рішень, рівень емоційного під’йому ДРГ , зазвичай, різко зменшується.

   І ось тут на допомогу мають прийти творчі методи пошуку рішень, застосування яких починається з визначення технічних протиріч в системі.

  Термін «технічних» стосується не стільки власне техніки , а в першу чергу, техніки вирішення.

   Потім, уже розв’язавши ці протиріччя, ми зможемо знайти нові конструктивні рішення.  Цих рішень завжди буде кілька і доведеться вибирати найбільш оптимальне.

    Далі іде конструктивно – технологічно – маркетингове доопрацювання нових рішень та впровадження їх в життя.    Все!   Але все не відразу.

    Ще дещо про функції.  Функції бувають: зовнішні та внутрішні, основні та допоміжні. Основні завжди лежать на потоках перетворення субстанцій, а допоміжні допомагають цим субстанціям (речовині, енергії та інформації)          «рухатись».

   І ще, дуже важливо!   Будь які функції можуть бути: корисними, марними та шкідливими.  В будь якій системі є своя система абсурдів, що реалізується через марні та шкідливі функції.

   Другорядні функції (ергономічні, екологічні, естетичні) в деяких системах можуть бути головними (жіночі прикраси, наприклад). Відомий навіть випадок ФВА весілля.

    Трохи скажемо про «реполь», тобто, речовина + поле сил, за визначенням Альтшуллера.  В основі всіх систем лежать реполі.

    Що таке пляж?   Одна піщинка в великій кількості примірників.  В піщинці є речовина і теплове поле. Сонце її вдень нагріває, а вночі вона віддає тепло.  Вона «живе»!

    А якщо взяти краплю води, що нічим не відрізняється від ріки, моря, океану?.

Вона вже більше може.  Може мати різні агрегатні стани: твердий, рідкий, газоподібний.

    Далі рослина. Вона сприймає, окрім всього, оптичне поле і за рахунок фотосинтезу виробляє хлорофіл, на якому тримається все живе на землі.

    Людина має ще набагато більше полів.

    Тобто, розвиваються системи за рахунок збільшення їх польових можливостей.  Всі системи вдосконалюються за рахунок зменшення «речовинних» можливостей та збільшення «польових».

   Альтшуллер сформулював також поняття про «ідеальну машину» та «ідеальний кінцевий результат».

    Ідеальна машина, це така, якої немає, а функції її виконуються.

   На особливостях окремих методів пошуку нових рішень зараз зупинятися не будемо, але їх необхідно буде знати членам майбутньої ДРГ.

   І на сам кінець, поглянемо на варіант аналітично – пошукового алгоритму, за яким має працювати  майбутня ДРГ.

   Це є конкретна система мислення, яка передбачає окремі його стадії: вибір завдання, перевірка умов завдання, аналітична, оцінка результатів, оперативна, синтез підсумкових результатів.

   Алгоритмом задається маршрут та зміст дій дослідника на кожній стадії.

   Щоб вірно визначити кінцеву мету розв’язання задачі, треба її сформулювати, а це, часто, дуже не просто.

   Взагалі то, це дуже не просте запитання: « А що ми, власне, хочемо?»

   Алгоритм, це інструмент, який вже інші розробили, а нам треба тільки навчитися уміло ним користуватися.  Він дає готові формули, в які треба підставляти конкретні умови нашої задачі.

    Неможливо ж зробити щось краще, нічого не змінюючи.  Має іти ітеративний процес, який буде єднати нас, людей  які хочуть вирішити якусь спільну для всіх проблему.

   І на сам кінець, хочу сказати те, що я побоявся сказати спочатку.  Ідеально, щоб послухавши все це, виявилися люди, які б захотіли застосувати ці знання в своїй діяльності.

   Метою ж цієї нашої розмови є допомогти Вам визначитися: кому з Вас це потрібно, хто готовий «впрягтися» в цю непросту справу.

   Взагалі-то, ця робота, на скільки вона незвична та складна, на стільки ж вона здатна надихати та додавати впевненості та ентузіазму кожній небайдужій людині.

   Далі,  доповідач ґрунтовно відповів на не численні запитання учасників наради, проілюструвавши свої відповіді прикладами з власного практичного досвіду.

    Після цього, відбулося жваве обговорення напрямку та організаційних особливостей подальшої роботи в спільноті над розробкою ФМУ, за результатами якого було узгоджено наступне:

1.      Необхідно терміново докласти зусиль до створення дослідницької робочої групи (ДРГ) в складі 10-15 осіб, бажано киян, які б хотіли і мали можливість активно  працювати в ній.

2.      Орієнтовно, в період 5-6-7 січня розпочати навчально – практичний  цикл занять ДРГ, започаткувавши цим реальний процес розробки ФМУ.

3.      Підготувати можливості для активного залучення до процесу розробки ФМУ широкого загалу членів спільноти з інших міст, через використання інтернет – ресурсу.

 

        До всіх читачів, як членів так і не членів нашої спільноти: запрошуємо реально долучатися до цієї, так конче необхідної для нашої мерітократичної ідеї, роботи.

 

 

   

   

 

 

  

 

 

 

 

                        

Треба просто показати одну людину, достойну(гідну) влади. Спочатку вибрати одного, показати його, пояснити чому він є Мерітократ № 1, вказати критерій достойності, за яким обирався цей №1 та показати відповідність обранця цьому критерію.
Все, пілотний варіант пройдено.
Вибираємо по апробованій схемі наступного (них).
Покажіть одного достойного !

Надзвичайно цікаві речі! Шкода не було змоги бути присутнім!

Чим я можу допомогти? Які успіхи зі втілення узгоджених дій? Чи можна за такою схемою організувати розробку партійних рішень?