Запитання поставлене Ігорем Шевченком стосовно ідентифікації є надзвичайно актуальним і, по суті, – одним із підходів до теми, яку ми  вже дещо зачепили в публікації під заголовком «Актуальні питання партійного будівництва».

Якщо певна спільнота або суспільний рух окреслює себе як об’єднання гідних, достойних, вартих того, щоб бути на чолі суспільства, то постають, як мінімум два запитання, на які рано чи пізно треба дати відповідь.

Перше: Хто такі гідні та як відрізнити насправді гідних від не гідних?

Друге: Як переконати суспільство в тому, що саме оці насправді гідні здатні дати лад Україні, створивши в нашому соціумі відповідну моральну атмосферу; атмосферу шанування закону і справедливості?

Об’єктивно, потреба в гідних, шляхетних особистостях була і є завжди.

Але чи нинішнє суспільство, яке «прославило» себе тим, що поставило на чолі себе далеко не гідну особу (яка лише намагається грати гідну), готове усвідомити цю потребу?

Не тішмося ілюзіями. У теперішньому Українському Народі (а тим паче – в його політичній «еліті») надто мало умів, умов і обставин, що мали б сприяти підтримці Мерітократичної Ідеї, яка, по суті, є Ідеєю Національного Відродження у широкому значенні цього поняття.

Недовіра, скептицизм значної частини громадян, а подекуди й агресивне неприйняття ними правди, при очевидному небажанні хоча б мінімально напружувати мозок для розуміння причин та чинників гальмування розвитку (якщо не сказати: руйнування) України, – це на сьогодні реальний «здобуток», діагноз і характерна риса нашого малоукраїнського суспільства.

Тому перед кожним колективом, який прагне стати впливовою силою в Україні не за рахунок купування голосів, а за рахунок сили інтелекту і моральної постави, виникають дві проблеми, що потребують першочергового вирішення.

Перша: Як досягти взаєморозуміння у власних рядах і визначити себе самих як об’єднання однодумців, здатних досягти поставленої мети?

Друга: Як підготувати і запропонувати суспільству такий Національний Проект та ще й в такій формі, щоб це було достатньо переконливим для переважної більшості громадян і заохотило їх до підтримки та співпраці у реалізації проекту?

Вирішення першої проблеми – проблеми ідентифікації (а отже й інвентаризації особового складу з наступною об’єктивною кадровою селекцією) полягає у пред’явленні кожному претенденту на звання Мерітократ чіткого кліше вимог, згідно із прийнятими критеріями.

А відомо, коли щось стосується вимог, то це для багатьох осіб далеко не завжди відповідає їх інтересам, які часом суттєво відрізняються від загальної мети (що характерно для всіх колективів, що створюються у відкритому форматі).

Отож і треба просто й спокійно вияснити ступінь спільності інтересів.

На наш погляд, для кожного бажаючого стати членом МПУ (а можливо й для кожного члена Мерітократичної мережі) слід було б встановити певні критерії оцінки особистості у гармонійно замкненому трикутнику взаємопов’язаних якостей і чеснот: свідома відповідальність, патріотична самовідданість, творча продуктивність.

У повсякденному житті ми називаємо свідомо відповідальним такого чесного, правдивого чоловіка, який бере на себе певні обов’язки і можна бути певним, що він їх виконає і не вчинить зла.

Не вчинить зла, бо усвідомлює свою відповідальність не стільки перед начальником, який дав розпорядження, а передусім – перед власною совістю. Бо він тому й є свідомо відповідальним, що у своїх рішеннях і поведінці спирається на моральні критерії. А отже ненавидить брехню, нікого не вводить в оману, дотримує слова, сумлінний у праці й стосунках із оточуючими.

Патріотично самовідданим ми називаємо того, хто добробут України, Українського Народу, Держави і суспільства ставить вище власного добробуту. Патріотична самовідданість має означати готовність людини завжди зробити вибір на користь України, на захист  її національних інтересів.

Оточення нерідко сприймає таких людей за фанатиків, бо вони розуміють свою мету як місію і ставлять її понад усе. Але вони не фанати, а просто краще за інших усвідомлюють сенс життя.

Творча продуктивність – це риса, що характеризує вміння людини не марнувати часу життя. Творчо продуктивний чоловік – це той, хто не просто розумний, а створює і видає у суспільний простір конкретний продукт – інтелектуальний, матеріальний, потрібний, корисний.

Бо якщо певна особа є насправді творчо продуктивною, то й акуратною, організованою, раціональною, здатною до новацій, відкритою на нові знання та ідеї, готова до пошуку, до розв’язання проблем і виконання конкретних завдань, багато з яких сама ставить перед собою.

Англійське слово merit перекладається як заслуга, гідність. Проте набагато старше за віком латинське meritum означає істотну, головну, принципову частину справи, її глибинну суть.

А отже зрозуміло, що Мерітократична партія має бути своєрідним згромадженням відповідно відібраних (не хотілося б вживати слово відфільтрованих) громадян, щодо моральних чеснот та інтелектуальних здібностей яких не може бути жодних сумнівів.

Зрештою, у такому підході (просіюванні, відборі, селекції тощо) немає нічого нового, екзотичного чи образливого. Підбір і розстановка кадрів завжди були одними з вирішальних функцій на шляху створення продуктивної організації.

Адже у всіх випадках, коли йшлося про вирішення принципово важливих (суттєво важливих – meritum) завдань, завжди проводились перевірка і спеціальне навчання кадрів, щоб не було сумніві у їх надійності.

Згадайте хоча б методи кадрової роботи і вишколу в системах КГБ, ГРУ та їм подібних. Там, де йдеться про meritum, там якість відбору і вишколу кадрів має бути на найвищому рівні.

У даному разі, на стадії декларування суспільству мерітократочних намірів та відповідних завдань, що їх ставить перед собою нова партія (зокрема стосовно встановлення справедливості: «Ми виступаємо за… Суспільний статус кожного громадянина повинен визначатись виключно на основі справедливої оцінки та визнання його особистих досягнень, моральних якостей та внеску на благо суспільства»), необхідно цей відбір і вишкіл провести серед зареєстрованих у Мерітократичній мережі.

Водночас, для більшої ясності усвідомлення прав і обов’язків, ми б запропонували відмовитись від шести умовних категорій початкового (інформаційного) етапу становлення Мерітократії (соратники, активісти, прихильники, спостерігачі, функціонери, експерти)

З функціонально-мерітократичних позицій доцільно, на наш погляд, обмежитись двома рівнями відповідальності: члени партії та прихильники Мерітократичної Ідеї.

Відповідальність перших принципово не відрізнятиметься від рівня цієї якості у других. Хіба що для партійців відповідальність може бути закріплена у відповідній частині організаційної структури і має бути щоденним обов’язком, а для прихильників – формою свідомого вибору в рамках індивідуальних можливостей.

Також є доцільним (вірогідно після реєстрації партії) пропонувати громадянам вступати до М-партії після відповідного стажу в середовищі прихильників.

У кожному разі, для всіх членів мерітократичного згромадження має бути обов’язковим проходження певної люстрації в широкому розумінні цього слова (анкетування, рекомендації, співбесіда, перевірка роботою).

Такої інвентаризації і селекції рядів Мерітократів ніяк не уникнути, якщо насправді виходити з merit та meritum, а отже серйозно й відповідально сприймати Ідею Національного Відродження.

Не будемо втручатись у прерогативу спільноти, яка займається партійним будівництвом. Тому не розроблятимемо тестової анкети для оцінки базових можливостей кожного Мерітократа. Лише пропонуємо звернути увагу на деякі запитання, які нинішня організаційна ситуація ставить перед всіма членами Мерітократичної мережі.

Отже, кожен, хто хоче переконатися в тому, що гідні – це ті, які є такими насправді (а отже достойні того, щоб стати на чолі суспільства), мав би відповісти, наприклад, на такі запитання:

1. Що Вам подобається робити в житті, не зважаючи на гроші?

2. Що вмієте робити власними руками – у буквальному сенсі?

3. Що вважаєте найбільш цінним із Вашого творчого доробку?

4. Яку роботу вмієте виконувати із захопленням, не зважаючи на час?

5. В яких напрямках діяльності почуваєтеся впевнено і досягли добрих результатів? (перелічити напрямки і результати)

6. Чи доводилось Вам зраджувати (кого, коли, чому, як)?

7. Які три невідкладні, першочергові проблеми Ви пропонуєте розглянути і можете взятися особисто їх вирішувати? (вказати: які – самостійно, а які в колективі)

8. Що Ви зробите, якщо раптом отримаєте два мільйони доларів?

9. Навіщо Ви прийшли до Мерітократії, з якою метою?

10. Чи всі рідні схвалюють Ваш мерітократичний вибір? (хто є проти і чому)

11. В яких країнах Вам довелось побувати і з якою метою7

12. Які головні висновки Ви зробили для себе після повернення в Україну?

13. Чи довелось Вам битися до крові? (коли, за що, з якої причини, з ким)

14. Навіщо Ви живете на цьому світі, з якою метою?

15. Чи довелось Вам брати участь у судових процесах в якості свідка, відповідача, позивача, звинувачуваного? (коли, в яких справах, який наслідок)

16. Чи Вам доводилось красти? (коли, що, за яких обставин)

17. Чи співпрацювали Ви із спецслужбами? (коли, у чому це полягало, які стимули чи заохочення отримували)

18. Яку спокусу (спокусу чим) Ви не певні що витримаєте?

19. Скільки у Вас є знайомих, приятелів, друзів? (вкажіть числа)

20. За що Вам не шкода було б віддати життя? (бажано вказати причину і конкретну ситуацію)

21. На скільки відсотків можете поручитися за себе самого?

22. Чи дотримуєтесь чіткого плану (розпорядку) дня, тижня, місяця, року?

23. Яким чином плануєте свою роботу? (на підставі чого, які критерії, методи, засоби використовуєте)

24. Які Ваші задуми на перспективу?

25. Маєте конкретний життєвий план на найближчі 5-10 років? (розпишіть)

Звичайно, це не вичерпний (у кожному разі – не ідеальний) тест, але він, перш за все, має допомогти конкретній особі зрозуміти саму себе.

Відповіді на зазначені запитання можуть також допомогти функціонерам з партійно-кадрової роботи у раціональному використанні інтелектуальних ресурсів Мерітократії, формуванню й організації роботи працездатних і ефективних спільнот однодумців, висуванню достойних осіб на відповідні ділянки роботи.

Ми не претендуємо на останнє слово у піднятій темі. Зокрема ми тут не розглядали важливого напрямку навчально-виховної роботи, тобто вишколу Мерітократів.

Проте, на наше переконання, порушені питання вже об’єктивно стоять і потребують відповіді.

Адже бути гідними стати на чолі Нації – це надто серйозна заявка на майбутнє, яке вже розпочинається…

Матеріал підготували

Євген Ґолибард,  Олександр Гнєдаш