Ось ми й створили. Створили добровільно, без примусу, шляхом ініціативи і вільного волевиявлення. Кілька десятків спільнот. За уподобаннями, ідеями, пропозиціями, прагненнями, інтересами, побажаннями.

Створили, тобто зареєстрували в мережі. Тепер там гуляють вільні думки пропозиціонерів і опозиціонерів, які мають велике поле для демонстрування своєї ерудиції та «ерудиції».  Тим паче, що є спільноти, які налічують понад півтори сотні добровільно прагнучих членів.

Думки вільно гуляють у просторі, а роботи – предметної, конкретної, товарної роботи – не дуже є.

Але давайте звузимо проблему до однієї конкретної спільноти, яка називається Функціональна модель України.

У цій структурі, як бачимо з цифр реєстрації, налічується 125 членів, які досі висловили (опублікували) 33 думки, на які висловлено 303 коментарі.

Якщо врахувати, що деякі члени ФМУ вже встигли висловити до десятка думок, то проста арифметика виявляє, що близько сотні членів цієї спільноти не мають свіжих ідей!

Але вони не мовчать! Вони коментують! 303 коментарі на сотню «мовчальників» – це сила – сила говорильні!

Ну й до чого договорилися?

Не буду тут цитувати дуже вже абсурдні висловлювання «коментаторів», а пропоную повернутися до оцінки реальних товарних результатів діяльності ФМУ-спільноти за перше півріччя 2011 року.

Зусиллями шести осіб (зокрема з них – при постійному складі переважно з 3-4 осіб) розроблено Функціональну модель України до 3-го рівня структуризації (125 функцій), тоді як мінімально необхідно слід розробити цю модель до 4-5 рівнів (відповідно: 625 і 3125 функцій).

Тобто цю роботу поки що виконано десь на 5-6 % і, як на мене, – це ще дуже проміжний результат. Але декому дуже вже хотілося якнайшвидше продемонструвати цей екзотичний продукт і вони переконали мене, що «й так буде що показати, бо треба людей заохотити».

Єдине що вдалося, – це переконати розпочати розробку 4-го рівня, щоб хоча б відчути «дух» наближення до реальної (і раціональної!) організаційної структури держави. Так що є трохи функцій 4-го рівня, а це вже втішає.

Після цього, на основі побудованої функціональної моделі, так само наближено було побудовано Функціонально-вартісну діаграму і визначено зону зайвих витрат, тобто конструктивну збитковість існуючої системи управління.

Можливо цього й достатньо для зовсім необізнаних. Зокрема для того, щоб продемонструвати деякі етапи ФВА, приклад його застосування при вирішенні конкретного завдання та деякі методичні прийоми. Але до солідних результатів ще треба пройти оті 94-95 % дороги (роботи), що залишилась.

Тим не менше, дехто вже підняв на прапор пройдений шматочок і так з’явився Інститут Мерітократії. А далі – як і належить – Положення про ІМ, концепція намірів, основні напрямки і тематичний план роботи.

Неначе з метою збільшення «структурованості» (чи абсурдності?), ці намічені для виконання теми мають розроблятися ніби й в ІМ, але фактично – в раніше створених і існуючих спільнотах.

Щоправда, для тих, хто хоче зробити щось конкретне, толкове і потрібне, такий координаційно-плановий кульбіт також не має значення, бо все вирішується у реально працюючій робочій групі виконавців-дослідників.

Отже треба збирати робочі групи.

Тому й було опубліковано популярно-організаційний матеріал «Від тез Програми – до стратегії і тактики».

У тій публікації було вміщено пропозицію до мерітократів: визначитись щодо особистої участі в одній з трьох тем, призначених, а головне – частково підготовлених (зокрема й завдяки отим 5-6 % попередньої роботи) до виконання і включитись у відповідну групу.

Зазначений матеріал у двох частинах було надруковано впродовж 22-26 червня; досі себе запропонували лише 6 осіб.

Як і оголошувалося в публікації, планувалося зібрати добровольців, організаційно визначитись з порядком роботи, зняти питання, які не мають відношення до суті й, відповідно, підготуватися до роботи інформаційно та психологічно (а потім ще й навчально-методично).

Але, як виявилося, нема з ким (чи – нема кому) працювати!

Ця ситуація, як на мене, є досить типовою для загалу, а тому заслуговує на детальний розгляд, як приклад, що відображає загальну тенденцію, а отже його можна поширити у деяких висновках на всю мерітократію.

Не хочу нікого образити, навіть не буду називати прізвищ, а лише імена, бо ці люди й так себе знають. Головне: подумати про факти, а не про персоналії.

Бо якщо не просувається робота, тоді, звичайно, можна поміняти цих людей на інших (і так воно буває, наприклад, коли проводять скорочення на підприємстві), але все-таки краще замінити не цих людей на інших, а замінити існуючий порядок. Замінити його ефективнішою системою організації.

А поки що ситуація характеризується ініціативою таких добровільних записів мерітократів для виконання відповідних розробок:

1. Розробка і впровадження системи постійного духовного і фізичного удосконалення громадян (Святослав С., Олександр В., Сергій К., Тетяна Л., Ігор Д.).

2. Розробка і впровадження системи державного устрою на основі Конституції солідарності (Святослав С., Віктор В.).

3. Розробка і впровадження системи самодостатнього, збалансованого національного господарства, побудованої на принципах мерітократії (Віктор В., Сергій К., Ігор Д.).

Як бачимо, багато хто думає, що головне – записатися. Як колись, за совєцьких комуністичних часів, головним було – швидше зайняти чергу. Так що багато хто стояв у багатьох чергах водночас (на меблі, на холодильник, на квартиру… на «що дають»).

Зараз ніхто нічого не дає, а до того ще й часом забирають…

То з ким працювати?

Святослав С. записався одразу для участі у 1 і 2 темах; киянин, розумний порядний, досвідчений, багато працює, хоче встигнути скрізь… Але для успіху кожної солідної роботи потрібна участь не «вприкуску» скрізь потроху, а сконцентрувавшись на чомусь одному.

Віктор В. записався одразу для участі у 2 і 3 темах; киянин, пропонує очолити тему 3, а ще й створити свій (інший) підрозділ, що має працювати над розробкою іншої теми й на іншій (поза ФВА) методичній основі.

З цього приводу Віктор В., замість того, щоб створити відповідну спільноту,  розпочав у мережі спільноти ФМУ окрему дискусію на собі цікаву тему.

Тому нагадаю, що спільноту ФМУ створено спеціально для роботи в конкретному напрямку – застосування творчої системи методів ФВА для вирішення завдань, що випливають з тез програми МПУ.

А той факт, що на базі цієї спільноти (чи паралельно-перпендикулярно до неї) з’явилося Положення про М-Інститут і плани його(?) роботи, лише свідчить про певну популярність напрямку.

Хоча, маю підстави стверджувати, що багато хто так досі й не знає про що йдеться, а отже й не знають чи воно їм потрібно.

Три завдання, що їх я взявся поки що очолити, вже більш-менш чітко визначені, структура їх виконання вимальовується, попередні напрацювання є.

Залишилось згрупувати добровольців-виконавців і почати розробку.

І ось тут починаються «разброд і шатанія», зрештою, дуже характерні для лебідь-рак-щукової ментальності значної частини громадян.

Здавалося б, все ясно: якщо насправді хочеш щось добре зробити для Батьківщини (і не за гроші), а вже потім – для себе; якщо маєш час і світлу голову; якщо не хитрун, а чесна і порядна людина, здатна працювати в команді від початку до завершення розробки, тоді включайся!

Ан–ні… Сотні причин розсмикують людей в різні сторони, гординя тримає на постаменті власної величі, а тому час витрачається на пустопорожню говорильню в «коментарях», замість того, щоб ці «гетьмани» захотіли об’єднатися в нормальний працездатний робочий колектив.

Кожна істина – завжди конкретна у своєму практичному, предметному (а передусім – у функціональному!) виразі.

А тому хочу запитати не тільки пана Віктора В.: Чому ви, пані й панове, як члени спільноти ФМУ нічого конкретного не зробили для цієї спільноти? Взагалі незрозуміло: навіщо бути членом чогось, якщо не береш участі в його функціонуванні? Навіщо дурити себе і інших?

Не збираюся нікому виставляти шкільну оцінку за поведінку. Але ж нормально хочеться мати партнерів, колег у спільному (спільнотному!) інтересі й радіти спільним успіхам у спільній роботі, результати якої потрібні суспільству!

Олександр В. (Дніпропетровська обл.) є членом 16 (шістнадцяти!) спільнот; дуже активно і критично коментує в мережі, заявив себе у сфері культури і мистецтва, освіті, здоровому способі життя, підприємець, вчитель і т.д., записався також у ФМУ, зокрема й для участі в роботі по темі 1.

Не знаю, як в інших сферах, але щодо ФМУ маю підстави стверджувати, що крім досить менторських категоричних висловлювань на ділові пропозиції в нашій спільноті досі нічим не відзначився.

Ігор Д. (Одеса) записався для виконання одразу 1 і 3 тем і так само одразу  відгукнувся на нашу пропозицію… власною пропозицією(!): «Прєдлагаю создать отдєльную группу…».

Це добре, що чоловік має якісь інші свої напрацювання і хоче їх втілювати. Дуже добре і, як кажуть у подібних випадках: Бог – на поміч!

Але у нас конкретне, вже визначене завдання, а отже якісь інші розробки – це справа інших.

Сергій К. (Сумська обл.) записався одразу для участі у 1 і 3 темах і стверджує, що може їх очолити. Навіть зазначив, скільки свого вільного часу може витрачати щодня й щотижня.

Щиро Вам дякую, пане Сергію. Якби ж-то Ви мешкали у Києві…

Пані Тетяна Л. з Кіровоградщини справила дуже приємне враження своєю підготовкою і відповідністю до обраної нею теми 1.

У телефонній розмові вона пояснила про свої плани на перспективу, яка може бути дуже слушною для тісної співпраці.

*   *   *

Який висновок можна зробити з цього зрізу діяльності мерітократів?

Зрізу, який я вище зазначив, як ситуацію типову для загалу.

Залишаю Вам, шановні пані й панове, робити висновки.

Тільки, будь ласка, не переходьте на особи, характери і висловлювання смакового характеру (типу «подобається – не подобається»).

Бо як нас вчить ФВА, – «У добре організованій системі працюють методи і факти, у погано організованій – характери і припущення».

А поки що фактом є, що абсолютна більшість мерітократів перебувають не в сфері мерітократичного функціонування, а поряд. Вони – не прямі учасники дійства, а вболівальники на трибуні: «Давай, давай!».

Щось не в порядку в цьому данському королівстві…

Людей багато на папері. Тим часом, у спільноті ФМУ нас чекає робота по трьох чітко визначених темах.

Пропоную записатися майбутнім виконавцям-киянам (чи тим, хто близько мешкає під Києвом), котрі через тиждень-два можуть зібратися на першу орієнтаційну зустріч.

А на солодкий десерт пропоную тест. Можливо хтось з просунутих фахівців од культури і мистецтва назве автора цих відомих рядків, дуже актуальних до порушеної проблеми:

Работа – зависти мешает.

Она спасает нас от зла.

Из всех на свете пчёл,

Не жалит

Лишь мёда полная пчела!

Бажаю всім бути завжди наповненими медом творчості, любові, милосердя й мудрої розсудливості!

Євген ҐОЛИБАРД