Зрозуміло, що всі 27 тез нинішньої Програми МПУ мають радше декларативний ніж програмний характер і загалом являють собою начерк добрих намірів.

А тому ці тези у подальшому треба трансформувати у конкретику технології позитивних перетворень, які розкривають суть, напрямки і етапи будівництва Мерітократичної України.

Також зрозуміло, що треба буде розробити сам Проект Мерітократичної України, для будівництва якої МПУ має намір і береться відповідним чином організувати українське суспільство.

Поняття відповідним чином також потребує розробки, осмислення, освоєння і впровадження, як чіткої системи використання ефективних засобів.

А передусім, також потребує розробки (і також відповідним чином) свідомість самих мерітократів, котрі мають осмислити і прийняти «на озброєння» специфічний інтелектуальний інструментарій МПУ – систему методів функціонально-вартісного аналізу (ФВА).

Тут я мушу, хоча б побіжно, нагадати (а для декого це буде першим повідомленням) про ФВА, як систему переконань, методів, прийомів і процедур, які гарантують безумовне зменшення витрат на виконання необхідних функцій.

ФВА, як обґрунтована система переконань, виходить з того, що все навколо (і ми самі) – це, передусім, різі форми існування вартостей, а водночас – носії різноманітних функцій.

Функціями є дії спрямовані на задоволення відповідних потреб, які можуть бути дуже різними, зокрема добрими і злими, праведними і грішними, розумними і дурними тощо.

Зрозуміло, що оскільки кожну з функцій можна виконати різними способами, з використанням різних засобів, то й вартість будь-якої функції може бути різною.

А з цього випливає простий, але дуже важливий логічний висновок: якщо вартість конкретної функції може бути різною, то вона може бути й меншою, ніж ми можемо собі уявити в даний момент.

ФВА, як система методів, являє собою певний комплекс принципових положень (постулатів), законів і правил.

Розуміння, дотримання й використання елементів цього комплексу створює основу для досягнення безумовного зменшення витрат на функції.

ФВА, як система методів має чітко детермінований (а водночас технологічно гнучкий) інструментальний характер. До складу цієї творчої системи входять:

1. Термінологія (поняття і визначення ФВА).

2. Основні поняття теорії систем.

3. П’ять правил системного підходу.

4. Чотири правила раціонального мислення.

5. Три правила формулювання функцій.

6. Класифікація функцій.

7. Чотири принципи визначення вартості функцій.

8. Вісім законів існування і розвитку систем.

ФВА, як система прийомів і процедур, являє собою певний порядок дій, що передбачає:

1. Формування робочої групи професійно адекватної до структури об’єкта і його проблем.

2. Виконання операцій етапної технології аналізу об’єкта і вдосконалення на шляху розробки і оцінки заздалегідь означених десяти моделей. Серед них – найбільш відомі: модель потоків перетворень (МПП), функціональна модель (ФМ), функціонально-вартісна діаграма (ФВД).

Зокрема ФВД дає можливість визначити кількісну і якісну характеристику зони зайвих витрат (ЗЗВ), а отже й конструктивну збитковість об’єкта.

3. Визначення мінімально необхідних витрат.

4. Застосування великого блоку понад двадцяти творчих методів пошуку ідей і рішень трьох типів (евристичних, раціональних і ірраціональних).

Серед них найбільш ефективною є створена Г. С. Альтшуллером технологія вирішення інноваційних завдань (ТВІЗ). Вона передбачає використання чітко окреслених, творчо-технологічних алгоритмів вирішення інноваційних завдань (АВІЗів) з обов’язковим визначенням технічних протиріч (ТП) об’єкта та їх подолання за рахунок застосування відповідних для кожного випадку прийомів розв’язання ТП, використання інформаційних фондів (зокрема фондів фізичних ефектів) тощо.

5. Розробку проекту нового об’єкта, що виконуватиме необхідні функції з мінімально достатньою вартістю.

Тобто ФВА можна розглядати, як певну галузь знань, наукову дисципліну, що виникла на стику багатьох розділів наук, а водночас ФВА є чіткою технологією творчого пошуку новацій під час вирішення конкретних завдань.

Тому мене дуже здивував один добрий знайомий, коли сказав: «А ось я не знаю ані правил, ані восьми законів, а без жодної рутинної роботи одразу відкидаю зайве й бачу кінцевий результат, а все інше мені не цікаве…».

Не буду коментувати цей вислів і цей факт поверхового мислення.

Лише нагадаю аксіоматичне: чим ефективнішим має бути розв’язання проблеми і чим кращий результат хочете отримати, тим більше прийдеться попотіти, причому – не м’язами, не емоціями, а звивинами мозку.

А це, як відомо, переважна більшість громадян України не дуже полюбляє й не вміє робити.

Щоб отримати справді добрий результат (і це стосується будь-якої справи), потрібно виконати солідну творчу роботу.

Зрештою, очевидні наслідки ігнорування солідної творчої роботи ми спостерігаємо в Україні впродовж 20 років. Причому, на всіх рівнях. Студенти «качають» реферати з Інтернету, а заліки, екзаменаційні оцінки, курсові й дипломні роботи – купують. А хами на високих державних посадах купують наукові ступені, звання, державні нагороди, захоплюють підприємства і землю.

Бо поняття ринок – для переважної частини громадян – пов’язане у їх свідомості з поняттям розбагатіти. І тут, як бачимо нині, не потрібно особливої творчості: купи, перепродай, обдури, загарбай – багатій.

Реалізація цих гасел у поєднанні із владою – корупція, а наслідок – виховується покоління, значна частина якого не вважає за потрібне вчитися. Бо багатство – як бачимо – є результатом характеру. хитрощів і нахабства, а не знань.

Тим паче, що на тлі майже цілковитого занепаду вітчизняного виробництва і панування торгівлі, інженерні знання – а саме вони формують і вдосконалюють мислення – не дуже потрібні…

Можете собі уявити, яку величезну брилу освітньо-виховної роботи треба підняти, яку грандіозну роботу треба виконати, щоб змінити цей новітній стереотип у свідомості суспільства!

А саме МПУ береться цю роботу виконати (у кожному разі декларує такі наміри). Залишилося тільки знайти відповідь на дуже делікатне запитання: Як це робити практично?

Один з моїх колишніх студентів колись сказав із відвертим сумом у голосі: «Євгене Івановичу, навіщо Ви нас навчили ФВА? Тепер не можу спокійно дивитися на те, що відбувається навколо, бо майже на кожному кроці бачу лише брехню і людську дурість».

Ось в таких умовах пропонується продовжити нашу з Вами діяльність . Діяльність благодійну, волонтерську, безоплатну.

Втішає, що до цієї діяльності можуть підключитися винятково романтики, а отже – люди доброго серця, здатні мислити оптимістично (і не лише поверхово).

Бо ніхто і ніщо не заважає нам робити добро, а тим паче – не може завадити відсутність заробітної плати.

Тому я заздалегідь кланяюсь із вдячністю всім тим, хто виявляє бажання працювати на цій ниві.

Євген ҐОЛИБАРД

P. S.: Невдовзі – продовження цієї розмови,

яку варто сприймати, як увертюру до робочої «опери».