Юрій Іваночко

26 грудня 2010
Кожна людина то є певний образ, ідея, яка постійно вдосконалюється і самореалізується.
Дивіться, нам важливо чимось керувати, наша якість визначається якістю керівництва доступними нам ресурсами. Все життя ми прагнемо йти в напрямку розвитку. Коли ідея розвитку втрачає можливітсь своєї реалізації, людина поглинається в депресивний стан і самознищується.
Будь яка ідея незалежно від своєї природи потребує відповідної кількості уваги тих, хто володіє ресурсами необхідними для її реалізації.
Зверніть увагу, на маленьких дітей, вони є найкращими керівниками. На ідею іхнього розвитку працюють всіх хто потрапляє до поля їхнього зору. Гадаєте це випадковість?
Створіть у власній уяві аналогію того, як би ви хотіли бачити той інструмент, який міг би замість вас виконувати всю вашу роботу? Життя придумало для цього людину. Спочатку вона була розумною і це було добре. Але наразі потенціал розуму вичерпує свої можливості і врятувати ситуацію може лише підпорядкування розуму духовній основі життя.
Саме тому людина здатна перевернути світ верх ногами, щоб забезпечити духовну основу своєї сутності, яка виражається у найчистіших її почуттях.
Якщо відмовитись від егоїзму можна спостерігати єдинонапралену основу розумного життя, де потенціал кожного доповнює цілісну інтелектуально-духовну структуру.
В нас немає стілки часу, щоб еволюція змогла забезпечити наше пристосування до тих темпів, за якими змінюється навколишнє середовище.
Перед людиною стоїть інше завдання - перевести на свідомий рівень то, що записано в її генах і встановить систему знань назбираних життям на протязі мільярдів років.

26 грудня 2010
Якщо говорити простто, то, гляньте на ситуацію таким чином, як це могло би зробити саме Життя.
Воно створило собі людину, як інструмент для досягнення якоїсь мети.
Цей інструмент вирішив що поставлена перед ним мета виглядає так, як це видно із його точки зору і що спричинило формування егоїстичного світогляду. Людина говорить яка суть мого життя? І не знаходить її тому, що з егоїстичної точки зору видно лише маленьку частку образу цієї, яка недостатня для ідентифікації всього його об'єму.
Ми обвішали себе титулами за які все життя перегризаємо один одному горлянки... все це смішно...

26 грудня 2010
Власне нам всім немає з ким поговорити, ми доводимо ситуацію до абсурду... який в умоовах практичного життя дуже швидко витрачає свою енергію і випадає із поля зору через брак необхідності застосвуання, як інструменту у дійсних життєвих умовах не лише людини а й всього, що може асоціюваттись із життям. Те, що ми називаємо "людина" зайшло в тупик і ці всі наші програми і ідеології потребують синхронізації із тим, що ми називаємо суттю її життя, а не економіки політики, які є далеко похідними від цієї суті.

26 грудня 2010
Не вузький спеціаліст в термінах, але якщо говорити вже про дарвінізм то вектор напрямку еволюції життя проходить через людину, яка і є його основним інструментом. Не можна ігнорувати його багатомільярдний вік досвіду еволюції життя, замінюючи свою генетичну суть егоїстичними ілюзіями.
Якщо не змінити ситуацію в корені, то людству разом із його законами, політичними системами і всім решту залишилось дуже мало, оскільки воно входить в конфлікт із природою життя як такого взагалі.
Якщо людина не перейде із щабля "людина розумна" на щабель "людина духовна" то все чим займається цивілізація закінчиться просто великим "нічим".
Суть життя не є такою невизначеною, як про це говорить філософія і навіть піддається математичному моделюванню.

26 грудня 2010
Це аналогії образів, які можна моделювати за допомогою математичного інструментарію... вони в такій формі заміняють томи рінонагалузевої літератури.