Нещодавно мені потрапила до рук книга Г. Чемпена "П'ять ознак доброї сім'ї". Спочатку скептично подивилася на зміст і перший висновок: знову про ідеали, у нас інше суспільство. Але коли ця книга стала просто мене "переслідувати", довелося прочитати)).

Мене вразило, що найбільший розділ у книзі присвяений чоловікам, тому, яким повинен бути чоловік у сім'ї, у стосунках з дружиною, дітьми, роль чоловіка як батька... І знаєте, в цьому, все-таки, щос Є! У нас досі зберігся стереотип, що за все відповідає жінка - безумовно, але... Кілька тез з цього приводупропоную Вашій увазі.

Однією з ознак люблячої сім'ї є те, що

ЧОЛОВІК БУДЕ ЛЮБЛЯ­ЧИМ КЕРІВНИКОМ. Обидва слова важливі. Керівництво без любові може стати деспотичним. Любов без керівництва здатна пере­творитися на слабкість. Чоловіче лідерство виражається в сім'ї в двох іпостасях: як чоловіка і як батька.

Отже, роль чоловіка як люблячого глави сім'ї!

У сфері сучасного сімейного життя, мабуть, довкола ніякого питання не вирувало стільки суперечливих думок, як щодо ролі чоловіка в подружжі. Одна з крайностей представляє доміную­чого чоловіка, який сам приймає всі рішення і лише повідомляє дружину, що робитимуть. Він не терпить запитань від дружини і дітей і переконаний: це його обов'язок керувати всіма най­важливішими рішеннями стосовно сімейного життя, дружина ж повинна "займатися дітьми". Інша крайність "більш сучасна" з підходом до чоловіка "не розраховуй на мене" і очікуванням, що дружина утримуватиме сім'ю. Він прийматиме всі найважливі­ші рішення. Він же в той час виконує роль домашнього джерела спортивних новин і, звісно, підтримує свої м'язи у формі за допо­могою регулярних занять у місцевому тренажерному залі, щоб жінка могла "пишатися ним".

Десь між цими двома уявленнями знаходиться золота середина, коли чоловік відповідальний, надійний, здійснює керівництво, але не прагне домінувати, чоловік, щиро відданий своїй дружині, і сім'ї. Саме це я маю на увазі, коли говорю про чоловіка як люблячого главу сім'ї.

Для декого слова "люблячий" і "керівник" не поєднувані. І люди тоді не можуть уявити собі, щоб ці два поняття співіснували. Керівника уявляють авторитетним диктатором із залізною рукою, а любов асоціюється з безвольністю і слабкістю. Однак у благополучній сім'ї чоловік не підпадає під жоден із цих стереотипів. З одного боку, він не відкидає свої почуття, може виявляти як біль, так і радість, співчуття і заохочення. Він здатний спілку­ватися зі своєю дружиною на рівні почуттів.

З іншого боку, він сильний і надійний, має почуття відповідальності за добробут дружини і своєї сім'ї. Він не втікає, коли ситуація стає важкою, а шукає виходу для всієї родини. Він, без сумніву, керівник, але не керує відособлено. Він усвідомлює, що найефективніші керівники є слугами, а не диктаторами. Він цінує партнерство зі своєю дружиною, він завжди готовий бути поруч, але не бажає домінувати над нею. Ось таким є чоловік у "Благополучній сім'ї.