За книгою Г. Чемпена була написана стаття «Яким повинен бути чоловік у сім’ї».' http://meritokrat.org/groups/post?group_id=67&id=826'

Поступили неодноразові прохання мерітократів написати щось подібне про дружин. В цьому контексті варто прочитати «10 правил для жінок, які хочуть мати щасливу сім’ю», які залишила Олеся Боднарчук. ' http://meritokrat.org/groups/post?group_id=67&id=822'

Багато є «різношерстної» літератури, але для опису ролі жінки у сім’ї, подумалося, що варто звернутися в першу чергу до найавторитетнішої книги останніх двох тисячоліть – Біблії, до повчальної книги Г. Чемпена «5 умов доброї сім’ї» і навіть підняти Кодекс канонічного права)).

Цікаво, що багато корисної інформації, про те, якою повинна бути дружина, є в Старому Завіті. Ось яскравий приклад з Притч царя Соломона, який потрібно взяти до уваги, напевно, кожній жінці.

«Хто знайде доброчесну дружину – ціна її вища за перли, упевнене в ній серце чоловіка її і він не залишиться без прибутку, вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого. Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками. Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій. Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм. Задумує вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник. Підперезує силою стегна свої і зміцнює м'язи свої. Вона відчуває, що заняття її добре, і – світильник її не гасне вночі. Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено. Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденнному. Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг. Вона робить собі килими; виссон і пурпур її одяг. Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі. Вона робить покривала і продає і пояси доставляє купцям фінікійським.., і весело вона дивиться на майбутнє. Вуста свої відкриває з мудрістю і лагідне наставляння на язиці її. Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства. Встають діти й ублажають її, чоловік і хвалить її: багато було дружин доброчестивих, але ти перевершила всіх їх». «Миловидність оманлива і краса суєтна, але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали. Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!».

Книга Сирах, 25.

«Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недостойному себе».

«Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу….Краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною. Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка».

«Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка. Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна – зла дружина. Опущені руки і розслаблені коліна – дружина яка не щасливить свого чоловіка…. Не давай воді виходу, ні злій дружині – влади; якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї».

Книга Сирах, 26.

«Щасливий чоловік доброї дружини і число днів його подвійне. Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром; добра дружина – щаслива доля.., з нею у багатого і бідного – серце задоволене й лице повсякчас веселе».

«Хвороба серця і печаль – дружина ревнива, і бич язика її, до всіх прискіпливий. Ярмо вола, яке рухається туди і сюди – зла дружина… Велика досада – дружина – віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому… Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її…. Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе». У Притчах Соломона (6,26) про це ж: «через жінку блудну убожіють до шматка хліба».

«Лагідна дружина – дар Господа і немає ціни благовихованій душі. Благодать на благодать – дружина сором’язлива, і немає достойної міри для стриманої душі».

Притчі Соломона, 11, 22; 12; 14; 18.

«Що золоте кільце в носі у свині, те жінка красива і нерозсудлива».

«Доброчесна дружина – вінець для чоловіка свого, а ганебна – як гниль в кістках його».

«Мудра дружина влаштує дім свій, а нерозумна зруйнує його своїми руками».

«Хто знайшов добру дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю – божевільний і нечестивий».

«Нерозумний син – руйнування для батька свого, і сварлива дружина – стічна труба. Безперестанний капіж (накрапання) у дощовий день і сварлива дружина – рівні. Хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе».

«Дім і майно – спадщина від батьків, а розумна дружина – від Господа».

Новий Завіт

Перше послання Апостола Петра, 3.

«Також і ви, жінки, будьте покірні своїм чоловікам, щоб деякі з них, які хоч і не підкоряються слову, життям своїх жінок без слова приєднувалися, коли побачать ваше чисте, богобоязне життя. Нехай буде прикрасою вашою не зовнішнє – заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі, а потаємний серця чоловік в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу. Також і ви, чоловіки, поводьтеся розсудливо з жінками, як до немічного посуду, віддаючи їм честь, як спадкоємницям благодатного життя».

Перше послання Апостола Павла до Коринтян, 7.

«Кожен нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка. Нехай чоловік віддає своїй жінці належну любов, так само жінка і свому чоловікові. Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; так само чоловік не володіє своїм тілом, а жінка».

Послання Апостола Павла до Ефесян, (Еф.5, 22-33), яке читають під час вінчання (причому всі християни, незалежно від конфесії):

«Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви... Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам, у всьому. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її.., щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка немає плями, чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна… Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе... Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї, і будуть двоє одна плоть. Тайна ця велика… Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе, а жінка нехай боїться свого мужа».

Під час вінчання молодята складають клятву. Чоловік присягає любов, вірність, чесність і що не залишить жінку аж до смерті. Жінка присягає те саме, що й чоловік, але особливим пунктом додається – послух подружній (тобто коритися, бути слухняною волі чоловіка).

Все базується на любові. За апостолом Павлом справжня любов «довготерпить, милосердствує, не заздрить, не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, а тішиться правдою, усе зносить, вірить у все!»

Церква вчить, що інститут подружжя має два основних завдання:

1. щасливе співжиття двох супругів (адже бувають бездітні пари), принесення себе в дар своїй половині; 2. Дітонародження.

Кілька тез Г. Чемпена з цього приводу:

І чоловік, і жінка – істоти, що потребують одне одного і їхні відмінності тільки доповнюють один одного. Якщо дружина прагне підтримати здатність свого чоловіка дарувати їй свою любов, то найкращий спосіб цього досягнути - любити його. Джерелом взаємної любові є взаємна повага. І якщо Він справді відчуває щире кохання, світ навколо стає яснішим і партнер може якнайповніше самореалізуватися.

Коли кожен зосереджується на потребах іншого, а в чоловіків і жінок вони відмінні, виграють обоє. Саме у цьому - суть шлюбу. Коли наші потреби задоволені, тоді діти не лише мають приклад щасливого подружнього життя, а й самі користають зі створеної в сім'ї атмосфери.

Похвала, як правило, породжує похвалу, виконуються не вказівки, а прохання. Коли Його потреби є задоволені, йому легше відповідати на Її потреби. Любов породжує любов, і коли ми усвідомимо причини захисної реакції партнера та навчимося з нею справлятися, ніщо не руйнуватиме мирного плину життя.

Але, є випадки, коли жінка повинна рішуче протистояти поведінці чоловіка. Протистояння не є негативним явищем, воно теж має бути сповнене любові. Протистояння може бути у випадку тривалої безвідповідальність чоловіка (алкоголізм, безкінечні пошуки роботи тощо), незважаючи на всі зусилля дружини, у такому випадку її протистояння виглядало б актом любові.

І наостанок. На мою скромну думку, жінці самою природою закладено бути ніжною, лагідною, терпеливою, люблячою, працьовитою, господинею. Щоб там не казали «ґендери», жінка ніколи не зможе виконувати чоловічих функцій, бо чоловік голова, а жінка – шия і функція жінки – народження, виховання дітей, ведення господарства тощо.

Згадаймо наших бабусь, скільки у них було обов’язків?!... Адже без допомоги машин (пральної, посудомийної, автомобіля) вони все встигали і вміло давали усьому лад: господарству (корівку обійти, хліба напекти, обід смачний зварити, впоратися на городі); ще на роботу побігти і відпрацювати день, а ввечері з піснею вишивати неймовірної краси сорочки і рушники, квіти на яких не вицвітають й досі, бо зроблено на совість, при цьому посадити найменшого читати «Кобзаря» і поправляти, коли зіб’ється, бо текст знала напам’ять.

Діти виховувалися в атмосфері взаємної поваги усіх членів родини, довіри, порядності, любові, жертовності, взаємної підтримки; культивувались відданість (Батьківщині, родині, коханому), чесність, освіта, культура, моральні цінності, традиції. Родина – це той острів, де всі без виключення його жителі знають, що тут їх сприймають і цінують такими, якими вони є насправді, з усіма перевагами і недоліками, піднесеннями і падіннями, тут завжди підтримають, зрозуміють, дадуть мудру пораду, вислухають і розрадять, розділять горе і радість.

Тому й сьогодні, за будь-яких обставин, пріоритетом для жінки має бути чоловік, сім’я і діти. Які б посади жінка не займала, вона завжди і всюди залишається жінкою – берегинею сімейного вогнища, помічницею чоловікові, мамою, дочкою, тою затишною пристанню, до якої хочеться повертати.