Журналіст

Ну й щоб воно, здавалося: бери

Папір і ручку, і пиши в газету,

Свої думки в слова перетвори,

А їм надай піднесення і злету.

Все ніби просто: виклав, що хотів,

В одну замітку із нехитрим змістом,

І після надрукованих рядків

Вже можеш називатись журналістом.

Та ні, мій друже,

Це не так бува...

Коли в душі ні гніву, ні любові,

Коли вважаєш головним слова,

Але не те, що міститься у слові, -

Вогонь і біль, посмішку, сіль сльози, якщо ти не відчув себе горністом-

Не думай, не гадай і не проси,

Щоби тебе назвали журналістом.

Ти перш пройди сто стежок, що ведуть

До серць людських на власне поле бою.

Біль погамуй і зупини біду, а винуватців пропечи ганьбою.

Слабкого підкуп іноді зіб'є,

Чи лестощі, чи пестощі - раптово,

Ти мусиш буть сильніший.

В тебе є

Велика і єдина зброя - слово.

У ньому і отрута, і женьшень -

Усе корисне, справа тільки в дозі.

Гадаєш, випадково що не день

З-за рогу в нас стріляють мафіозі?

Та тільки нас не збить на манівці

І не вдається підлим залякати.

Якщо слова, неначе кулі, - в ціль,

Їх будуть, я упевнений, читати.

...Коли ж над словом виснажений вкрай,

Ідеш додому своїм рідним містом,

А незнайомі руку тиснуть,

Знай:

Ти можеш називатись журналістом.

                                                                           Олександр Дудка

                                                                 м. Слов'янськ, Донецької обл.