При агітації МПУ важливе значення мають виступи агітаторів  у засобах масової інформації, тут є свої особливості.

Інтерв’ю для газети
Коли даєте інтерв’ю для газети, повинні пам’ятати, що ви, в першу чергу, говорите не з журналістом, а з аудиторією, яка буде читати це інтерв’ю. Слід виважити кожне слово, фразу, репліку. Тут слід мати занотованими кілька фраз.
Найбільш непередбачуване із всіх ЗМІ – телебачення. Його головний інструмент дії – зображення. Є багато операторських способів з допомогою яких можна зробити або дуже гарну картинку або її спотворити.

Людина, яка виступає на телебаченні повинна слідкувати за наступним:
1.    Щоб обличчя оператор не знімав повним планом. Оцінюючи таке зображення глядач не сприйме жодного слова, а буде слідкувати за артикуляцією, за мімікою і т.п. Тому найкраще всі звернення тільки на нейтральному середньому плані, щоб «картинка» не забивала текст.
2.    Якщо оператор знімає об’єкт з низу – це та звана «поза пам’ятника, з допомогою якої складається враження про людину як про «кам’яну статую». Цього допускати не слід.
3.    На телебаченні не можна розслаблятися і на секунду, особливо публічній людині. Будь-який необережний рух оператори зафіксують і обов’язково покажуть в ефірі – це їхня робота. Тим більше з допомогою монтажу можна зробити будь-яку картинку, яка потрібна не вам, а опонентам. Якщо ви зняли з плеча якусь нитку, то з допомогою монтажу (повторів) можна зробити так, що ви будете знімати купу ниток протягом цілої передачі. А глядачі це сприймуть, як психопатичний симптом.
4.    Не варто перед камерами опускати голову розглядаючи руки. Тоді щоки візуально западають, вигляд робиться постарівший і сумний. У студії, де знімається программа, не сідати у фас до журналіста і в профіль до камери, тому що тоді зникне об’єм, з кадру відкачується повітря і людина візуально стає плоскою. До камери слід сідати трохи у анфас і трохи боком.
5.    Не слід сідати між двома ведучими, щоб потім при відповідях на їхні питання не мотати головою.
6.    Слід пам’ятати, що ви в ефірі для того, щоб спілкуватися з мільйонною аудиторією, яка в момент вашого виступу займається своїми справами. Тому на телебаченні ніякої філософії. На один виступ – одна думка, а краще – ціла фраза, або абзац, який ви вбиваєте у глядача, як цвях. Це є дуже дієвим.

У телевізійній студії виступаючому слід постійно пам’ятати, що на нього дивляться мільйони людей. Тому не слід вести дискусії з опонентами, виправдовуватися перед ними, ображати їх і перебивати.

Іноді буває так, а журналісти часто це роблять навмисно, що опонент – умілий провокатор, особливо поширено це під час дебатів. У багатьох випадках можуть запросити на дебати з метою знизити ваш імідж чи рейтинг. Сам жанр тут створює образ агресивної людини. В таких випадках, вести суперечку потрібно стримуючи голос в нижньому регістрі і витримувати паузи, хоча це буває достатньо складно, особливо для жінок (тут можна згадати давню українську приказку: “Маєш сказати щось дурне (лишнє), краще вкусися за язик”) і мінімум жестикуляції.

Крім того, несподіванкою для агресивного і крикливого опонента стане ваша повільна і важка, з відповідними паузами, відповідь (при чому слід дивитися співбесіднику прямо в очі, а не в міжбрів’я). Такою технікою можна користуватися також на радіо і в персональних інтерв’ю.