Мерітократія, як влада достойних (гідних) – це поняття вочевидь глибоке, багатопланове, значною мірою, ще не до кінця усвідомлене, не вивчене й не конкретизоване.

Нерідко трапляється, коли й серед прихильників мерітократії дехто не одразу може відповісти на цілком логічне запитання: «Достойні чого?».

Здавалося б, відповідь дуже проста і не треба її соромитися: «Достойні людської поваги та пошани».

Дійсно, нині важко уявити, що владу, яка завжди є репресивним елементом в суспільному житті, можна любити. Проте вважаємо, що шанувати конкретних її представників за наслідками їх діяльності й вчинків вчинків, можна і треба, коли вони того варті.

Отож якими мають бути ці люди та їх вчинки, щоб викликати безумовну повагу та пошану переважної більшості громадян-виборців?

Якщо ми погоджуємося, що мерітократія – це філософія розумних та водночас моральних людей, то, очевидно, що діяльність таких людей у будь-якій галузі має суттєво відрізнятися своєю раціональністю, виваженістю, а відтак, і ефективністю.

Як бачимо, з відомих причин, у нас відносно мало осіб із такими успадкованими та вихованими з дитинства якостями.

Натомість у різних сферах суспільного життя вистачає осіб, про яких не можна сказати, що вони дуже розумні й моральні, але фактом є, що вони суттєво впливають на якість цього життя. Причому, як свідчить практика, вплив на суспільні процеси саме громадяни цієї, чесно кажучи, не дуже відповідальної  категорії є, як мінімум, на порядок більшим.

Тому очевидно, що є недостатнім, щоб верхні щаблі влади в державі посіли мерітократи; бажано, щоб і всі державні та громадські інституції в ній, а також взаємовідносини між ними і пересічними громадянами були побудовані саме на мерітократичних засадах.

Такі засади повинні стати основою і нормою державної політики в питаннях:

- сім’ї, дошкільного та шкільного виховання;

- освіти та науки;

- інноваційного розвитку окремих галузей промисловості та економіки;

- соціальних аспектів суспільного життя, зокрема культури та мистецтва;

- зовнішньої та внутрішньої безпеки, тощо.

Для практичної реалізації такого підходу шляхом реорганізації суспільного життя держави на принципах мерітократії необхідно мати відповідні науково-методичні напрацювання та ефективний механізм їх впровадження.

Адже ж мало задекларувати мерітократичні засади. Навіть мало, щоб якась кількість «мерітократично налаштованих» громадян намагалася жити згідно з такими засадами. Необхідно, щоб вся маса нормативно-правових та регламентуючих актів, за якими живе суспільство, гарантувала дотримання цих засад всіма членами суспільства.

Якщо у владних інституціях держави працюють дійсно достойні люди,  тоді у цій державі також і економіка, і оборона, і культура, і соціальна сфера, і зовнішня політика, і все інше має бути достойне.

Як це має виглядати, а головне – якими технологічними прийомами та механізмами цього можна досягти?

Припустимо, що організаційну платформу для запровадження такого механізму ми вже створили – Мерітократичну партію України. Тоді залишиться найважче – створити Національний Механізм Меритократичної Діяльності Українського Суспільства, забезпечити його дієздатність та безумовну ефективність.

Критерій оцінки ступеня ефективності цього механізму на нинішній стадії «проектних пропозицій» існує один – рівень підтримки партії виборцями.

Виходячи з вітчизняного та світового досвіду, така підтримка, зазвичай, досягається за рахунок відвертого чи прихованого підкупу, обману та переконання виборців, змішуючи ці політико-рекламні «інгредієнти» в необхідних пропорціях. Ясно, що такий шлях не гідний гідних. Ми також не будемо розглядати варіант прямого шахрайства при підрахунку голосів.

Таким чином, у нашому розпорядженні залишається лише один варіант шляху до вершини – переконання виборців у нашій компетентності й моральних якостях.

А чим можна переконати нашого зневіреного, сто разів обманутого виборця?

На нашу думку, лише одним – реалістичним, правдивим та дуже привабливим,  переконливим і багатогранним образом (проектом) морального майбутнього.

Образом, який понесуть до громадян України глашатаї й проповідники цього образу – освічені, моральні та переконані мерітократи.

А звідси стає зрозумілою і нагально необхідною потреба створення Інституту Мерітократії для розробки цього стереоскопічного проекту майбутнього образу й підготовки необхідної чисельності переконаних мерітократів для донесення цого образу до людей через розгалужену партійну мережу МПУ.

Ми розуміємо наскільки це непросте завдання і загалом уявляємо, яких ресурсів потребуватиме його виконання. Але, на наше переконання, започаткування такого закладу сприятиме очевидній зміні політичної якості МПУ,  очевидному зміцненню її конкуренційності серед інших політичних сил та дало б конструктивний напрямок всій партійній роботі.

Головною відмінністю саме цього інституту від псевдонаукових закладів так званого «ідеологічного» спрямування, має бути те, що він продукуватиме не лише (і не стільки) інформацію, а передовсім – знання.

Хто захоче для себе уточнити, чим відрізняються ці два поняття, рекомендуємо звернутися до наших попередніх публікацій, зокрема: http://meritokrat.org/groups/talk_topic?id=252

Гарантією того, що такий інститут не перетвориться у ще один заклад на кшталт «інституту марксизму-ленінізму» має бути його науково-методичний фундамент, наріжним каменем якого має стати практика використання реального системно-функціонального підходу, що базується на природних (фізичних) закономірностях, а не на штучних соціально-політичних «законах» суспільного життя.

Саме такий підхід, завжди даючи відповідь, окрім іншого, на запитання «навіщо?» і «як?», не дозволить видавати сумнівні «мислительні конструкції» за нові, суспільно корисні наукові знання.

На нашу думку, це має бути технологічний інститут, діяльність якого матиме економіко-просвітницьке спрямування. Інститут Мерітократії візьме на себе підготовку відповідей на багато важливих запитань національного рівня, серед яких, наприклад:

- Який рівень ВВП має виробляти Україна, щоб забезпечити дійсно достойне життя всім своїм громадянам?

- Якою має бути оптимальна структура цього ВВП, виходячи з реального потенціалу України?

- Яким чином (технологічно) треба змінити структуру та рівень ефективності економіки України, для забезпечення такого рівня ВВП?

- Які кардинальні зміни треба провести в освіті, науці та в соціальній сфері, щоб забезпечити такий «розворот» економіки «обличчям до людей»?...

Ми переконані, що найкраща політика – це ефективна економіка, а найкраща пропаганда – це реальна професійна робота в інтересах громадян.

Починати таку роботу слід не тоді, коли (як це вже стало звичним ганебним правилом), прийшовши до влади, керівний бомонд, згідно із затвердженим списком, почне займатися «найголовнішим» – розміщенням відповідних посадових осіб у достойних кріслах.

Інститут Мерітократії для розробки зазначеного проекту майбутнього образу України слід створювати зараз. Бо вже зараз треба дати відповідь, Що і Як  будемо робити в Україні разом із всіма громадянами.

Саме Інститут Мерітократії з його інтелектуальною та кадровою продукцією може стати конструктивним та організаційно-технологічним прискорювачем приходу мерітократів до влади. Бо від цього залежить рівень підтримки партії виборцями.

Матеріал підготували Олександр Гнєдаш та Євген Ґолибард.

Розміщено на сторінці спільноти на прохання Є. Голібарда, члена цієї спільноти.