Звертаю увагу колег на допис Володимира Лактіонова "Все познается в сравнении" (http://meritokrat.org/blogpost3383), де автор сміливо дозволив собі таке:

«Меритократический принцип не поддерживает националистические тенденции. Не из-за того, что он против них, а просто потому, что они не являются основополагающими в государственном строительстве и не входят в государственную политику. Экономика государства, его структура, производственные отношения и в большой степени наука (за исключением истории, лингвистики и пр.) не зависят от языка общения. Тем более, он не приемлет тезис «шароварного национализма», утверждающего, что, если выгнать «жидомоскалей», тотально всем заговорить по-украински, надеть вышиванки и заиграть на трембитах, то жизнь сразу пойдет как по маслу. Меритократический принцип полагает, что в итоге наоборот, станет еще хуже. Поэтому «меритократам с национальным уклоном» не помешает заменить абсурдное понятие «украинская меритократия» логичным «меритократия в Украине». И путь люди говорят на любом понравившемся им языке – лишь бы они понимали друг друга, и пусть люди ходят в любой одежде, хоть в кимоно – лишь бы они были опрятны. И вообще, чем чаще начнут мелькать в нашей толпе черные и желтые лица приехавших из третьих стран «заробитчан» и белые – тех же московитов, тем лучше.»

Навіть Комуністична партія Радянського Союзу не наважувалася на такі відверто шовіністичні, принизливі для українців випади. Навпаки, вона проголошувала (хоч і формально) розвиток національних культур як складових культури інтернаціональної. І ця партія бачила, що культура України – далеко не «шароварна». І мова українська відповідає всім вимогам престижної, високорозвинутої мови, включаючи національну термінолексику. Втім, в Україні є чимало партій, які сповідують саме таку ідеологію, і частина з них зараз при владі. Ось така виходить «маленька» ідеологічна диверсія. І спроби розпалювання національної ворожнечі.

П. 1.1. Статуту МПУ говорить: «У своїй діяльності Партія керується Конституцією України, чинним законодавством України, в тому числі Законами України «Про політичні партії в Україні» та «Про об’єднання громадян», цим Статутом, Програмою та іншими внутрішніми документами Партії». А відповідно до п. 4.10.2, члена Партії може бути виключено з Партії рішенням Політичної ради Партії, Президії Політичної Ради Партії або іншого уповноваженого органу, визначеного Положенням про членство, за «дії або бездіяльність, що суперечать меті та завданням Партії та/або завдають шкоду її репутації». Ст. 4.18.10 вимагає «дотримуватись положень цього Статуту, програмно-ідеологічних та інших документів Партії», а ст. 4.18.11 – «утримуватись від будь-яких дій, що можуть дискредитувати Партію».

Цікаво, що автор при цьому ще й стверджує, що "в чужой монастырь со своим уставом не ходят". У мене немає запитань до високоповажного добродія Лактіонова. З ним усе зрозуміло. Є запитання до колег: чи потрібна взагалі МПУ як така, якщо вона погоджується з такими явними порушеннями Конституції та Статуту і плететься в хвості найреакційніших ідеологій інших партій? чи може вважатися членом МПУ особа, яка зневажає національну культуру і висловлює такі відверто антиукраїнські, шовіністичні погляди?

Також є запитання до керівництва МПУ. Як слід сприймати відсутність реакції на такий допис: це прояв гідності, честі, компетентності чи служіння ідеалам меритократії?