"Необхідно консолідувати навколо нової партії всі здравомислячі сили країни, як формалізовані, так і неформальні об’єднання громадян, відмовившись від суперечок з приводу емоційно-історичних та міжнародно-теоретичних питань, які розколюють суспільство та розпорошують наші сили, але не є пріоритетними на даний момент.

Тобто треба визначити перелік спірних питань (наприклад, НАТО – позаблоковість, ЄС – Россія, УПА – Радянська армія, російська мова, міжконфесійна ворожнеча, демонстративний націоналізм тощо) та домовитися про збереження на певний час, скажімо на 5-10 років, "статус кво" щодо цих питань, в т.ч. припинити на цей час політичні дискусії на ці теми."

Це  12 пункт січневих тез.

Саме в цьому я вбачаю одну з проблем нашого суспільства та формування громадської думки про політичні сили та партії. Якраз ці спірні питання дуже вдало використовуються для маніпуляцій. Подумайте самі, чим би відрязнялось БЮТ від ПР по їх "ідеології", якщо б не ці питання?

Одне з перших чого треба досягнути, на мою думку, є робота саме з цими питаннями, тобто треба зробити так, щоб наші люди перестали на них зациклюватись, пояснити, що якщо ми живемо в одній країні, то треба зібратись і думати про наше майбутнє, а не сперичатись про помилки та події у минулому. Ні один член руху ОУН та іншої бандерівщини не признає заслуг Радянської армії, так само всі регіони, крім західного, не признають геройства Бандери і Шухевича. Тому, на мою думку, слід роз'яснити людям, що ці питання тільки руйнують країну, всеодно у кожного буде своя правда. Треба зробити так, щоб люди думали тільки про майбутнє, а історія служила тільки прикладом. Так її треба вчити і знати, але тільки для того, щоб не робити помилок минулого.

Зараз це є дуже актуальним, тому що ростуть націоналістичні рухи, яких почали дуже сильно фінансувати. Весь західний регіон попав в полон бандерівщини, подивіться навіть, що відбувається на стадіонах, особливо у Львові, а це одне з місць, де люди виражають свою думку. Мені здається, що це веде до розколу країни. Через декілька років, якщо їх не зупинити, може статись лихо. Нажаль більшість прихильників цих рухів - це сіра маса, особливістю якої є стадний рефлекс. Звичайно для них це є митою життя, в них є свої ідеї, свої прагнення і за це я їх поважаю, але вони не розуміють найголовнішого, що ведуть нашу країну до розколу.

Мені дуже цікава Ваша думка по цьому питанню. Яким чином можливо дойти до цього "статусу кво", про який пише Ігор Шевченко? Чи можливо це взагалі? І якщо так, то як саме?

Прошу писати про конкретні дії та методи.