Ця стаття є продовженням двох попередніх, метою яких було обґрунтувати підхід автора до раціонального способу несуперечливого визначення мети нашої партії (http://meritokrat.org/groups/post?group_id=199&id=1133, http://meritokrat.org/groups/post?group_id=199&id=1192) .

У попередніх статтях запропоновано йти від загального (постулатів, принципів, цінностей) до часткового, формулювати мету партії як вектор розвитку, а не кінцевий стан, першим пріоритетом мети партії визнати  випереджальний науково-технологічний і людський розвиток суспільства.

Метою цієї статті є визначення другого із пропонованих для розгляду пріоритетів. Вибір буде полягати між пріоритетами особистого і суспільного.

Традиційно проголошують пріоритет особистого ліберали і анархісти, пріоритет суспільного соціалісти і консерватори.
В чому полягає пріоритет? Пріоритет полягає в тому, чиї інтереси будуть захищатися у разі конфлікту за рівних умов : інтереси особи або інтереси суспільства.

Конфлікт особи і суспільства був, є і залишиться природним. Суспільство є більш високою формою організації людства, ніж особа, родина, рід, громада. Сутність суспільства не зводиться до сукупності осіб, з яких суспільство складається. За системними ознаками суспільство набуває нових якостей, що не притаманні окремим особам - елементам суспільства. Суспільство має цілі, цінності і потреби, яких не має особа. Значна частина спільних для особи і суспільства цілей, інтересів, потреб мають для них різну вагомість. Важливим для нас є те, що саме суспільство, а не особа є суб'єктом соціального і науково-технологічного розвитку людства, так само популяція, а не особа є суб'єктом біологічного розвитку.

Конфлікт є багатоплановим, зокрема він існує на біологічному рівні, економічному рівні, соціальному рівні.

На біологічному рівні це конфлікт між прагненням кожної особи залишити як можна більше біологічного потомства від себе і потребою суспільства  у переважному відтворенні більш досконалого генетично, більш здорового психічно і фізично населення. Конфлікт на біологічному рівні обумовлений біологічним законом природного добору. У сучасній іудо-християнській традиції природній добір свідомо замінений штучним, заснованим переважно на цінностях суспільства споживання. Сутність такого штучного добору полягає в тому, що перевагу у біологічному відтворенні має особа не за критеріями її корисності для суспільства і біологічного здоров’я, а за критерієм розмірів споживання нею ресурсів суспільства. Ризик для суспільства полягає у біологічній деградації популяції людей, що неминуче призведе до зникнення такої популяції, до заміни її популяцією більш здоровою біологічно.

На економічному рівні це конфлікт між прагненням особи до одержання якомога більшої долі у індивідуальному споживанні матеріальних ресурсів, виробництво котрих є переважно суспільним, і потребою суспільства у раціональному використанні ресурсів. Ризик для суспільства полягає у перерозподілі ресурсів з мети розвитку на мету споживання або мету панування.

На соціальному рівні це конфлікт між прагненням особи одержувати гарантії власної безпеки і добробуту від суспільства і потребою суспільства у виконанні усіма особами певних зобов’язань перед суспільством. Ризик для суспільства полягає у виникненні ворожнечі між соціальними групами і прошарками на ґрунті нерівного співвідношення їхнього внеску на цілі суспільства і долі суспільних благ, яку вони споживають.

У розрізі моралі конфлікт приймає форму протиріччя між егоїзмом і колективізмом.

Чи можна уникнути такого конфлікту, зняти конфлікт? На думку автора, на біологічному рівні конфлікт зняти неможливо. Конфліктів на економічному і соціальному рівнях можна уникнути у разі свідомого добровільного визнання більшістю соціально активних членів суспільства пріоритету суспільного над особистим. Чи реально це? На думку автора, на сучасному етапі розвитку людства нереально. До нашого часу спроби створення такого суспільства  різними релігійними об’єднаннями, комуністами анархічного і соціалістичного спрямування не мали тривалого успіху. Досягнення такого стану потребує домінування типу нової людини, для якої Божа, душевна (надтваринна для атеїстів-матеріалістів) складова власної сутності є усвідомлено вищою за тваринну складову. Завдання є складним і вимагає системної і злагодженої діяльності (ймовірно, що й жорстокої боротьби) усіх, хто розуміє таку потребу, протягом терміну життя кількох поколінь людства. Тому конфлікти між інтересами значної частини осіб і інтересами суспільства у найближчому майбутньому людства мають високу ймовірність.

У сучасних культурних традиціях конфлікт між інтересами особи і суспільства часто розглядається у розрізі співвідношення індивідуальної свободи і обов'язків особи перед родиною, родом, громадою, суспільством.

Людина є відносно свободною лише поза межами суспільства. У разі визнання пріоритету свободи особистості над завданнями суспільства свобода людини у суспільстві є мірою того, що людина може робити всупереч інтересів суспільства. В раціональному суспільстві як системі елемент, який діє всупереч системної мети, руйнує систему, заважає системі має бути ізольований, позбавлений можливості впливати на систему. В такому суспільстві людина може бути свободною у тих межах, які визначає суспільство лише у разі свідомого сприйняття нею меж несвободи, встановлених суспільством.

Одне з протиріч програми МПУ, прийнятої Установчим з’їздом партії, полягає у проголошенні свободи і прав людини вищою цінністю. Дійсно, без вільної і свідомо відповідальної людини не побудувати того суспільства, яке ми проголошуємо. Одночасно у раціональному суспільстві свобода і права людини не можуть бути вищими за мету суспільства. Як зняти таке протиріччя? Для цього застосуємо принцип взаємної відповідальності людини і суспільства. З визнанням і застосуванням такого принципу повнота прав гарантується для тієї людини, яка добросовісно повністю виконує встановлені суспільством зобов’язання. Людина вільно погоджується на обмеження свободи заради гарантій суспільства забезпечити її права у суспільстві. Для людини, яки визнає пріоритет суспільного і свідомо бере на себе зобов’язання перед суспільством, суспільство гарантує її права. Раціональне суспільство гарантує людині лише такі права, втому числі економічні, що не завдають шкоди суспільству.

Суспільство визнає вибір людини бути вільною від зобов’язань перед суспільством, у такому разі суспільство не гарантує для неї прав і захищає себе від дій людини, які завдають безпосередньої шкоди інтересам суспільства.

Як підсумок, пропоную для мети партії прийняти пріоритет суспільного. У такому разі свобода особистості, права особи приймаються не вищою цінністю (себто складовою мети), а умовою створення раціонального суспільства, спроможного реалізувати мету розвитку.