Шановні колеги, пропоную Вашій увазі вчення В.І. Вернадського про Ноосферу – Сферу Розуму. На мою думку воно є актуальним і має стати основою для формування ідеологічної платформи Мерітократичної партії України. Наша, вже написана коротка програма партії має багато чого, що було запропоновано саме Вернадським. Навіщо знову винаходити велосипед? Треба лише вдосконалювати все, що було здобуто людством протягом всього історичного розвитку.

Філософські погляди Володимира Івановича Вернадського - видатного вченого і громадсь­кого діяча, соціаліста сформувались під впли­вом української культури на Харківщині. Тут джерела високої духов­ності Володимира Вернадського: сенс гуманістичного ідеалу в тому, щоб віддати життя людям, щоб умираючи можна сказати: «Я зробив усе, що міг. Не завдав нікому біди. Я постарався, щоб після моєї смерті на моє місце стало багато саме таких». Після закінчення Петербурзького університету Володимир Вернадський подорожував по країнах Європи, що збагатило його філософський світогляд. З 1905 року Володимир Вернадський – один з лідерів партії кадетів (згодом – партія народної свободи), У 1911 році на знак протесту проти антидемократичних дій царського уряду залишив Московський університет. З 1918 року перший Президент Академії наук України. На початку 20-х років на запрошення ректора університету Сорбонни читає лекції про походження Землі та життя. Формулює ідею ноосфе­ри у дусі українського світорозуміння: у центрі - особистість. Ще в молодості дійшов висновку про можливість безсмертя особи, про пізнан­ня суті Всесвіту. З такої позиції Володимир Вернадський розробляє концепцію ноосфери, що стала основою нової системи поглядів - антропокосмоцентризму.

Ноосфера - це біогеохімічне поняття, що відображає коеволюцію людства та біосфери, синтез історичного та природного процесів самоорганізації як планетарного явища. Цей синтез пов'язаний з діяль­ністю людства, що становить могутній геологічний процес, а люд­ство - могутню геологічну силу. У зв'язку з небаченим раніше поси­ленням стихійного впливу людини на природу виникає можливість катастрофічних наслідків для людства та навколишньої природи. Визначаючи об'єктивні тенденції в процесі самоорганізації ноосфе­ри, її передумови, умови становлення та значення, Володимир Вер­надський зазначає, що, по-перше, ноосфера виникла у зв'язку з ста­новленням всесвітності в історії людства, перетворенням людства на єдину цілісність. За таких умов не класовий інтерес, а інтереси наро­ду і кожпої'' особистості визначають життя людства, стають мірою його уявлень про справедливість. По-друге, соціальна та природна тенденції вимагають рівності всіх людей, ставлять інтереси і добро всіх як реальне планетарне державне завдання. По-третє, для пере­ходу системи суспільство — природа з біосфери в ноосферу необхідна єдина наукова планетарна думка, яка б охоплювала всі держави. Володимир Вернадський пише, що повсюдне утворення наукової думки та наукового пошуку є «першою основною передумовою переходу біосфери в ноосферу».

Вперше ставиться завдання проникнення знання у все людство. Рішення такого завдання має на меті усвідомлення правильного життя: по-перше, підвищити добробут населення; по-друге, максимальне розмноження людства; по-третє, максимальне виявлення розуму. Якщо до XX ст. панівною виступала система поглядів обме­ження приросту населення, то ноосфера передбачає найповнішу можливість народжуваності людей. Це принципово нова система світосприйняття розвитку людства, вимагає нового типу людини – людини  ноосфери: вільної, незалежної від інших організмів. Сучас­на людина - гетеротрофна, тобто існує за рахунок зелених рослин. Нова ж людина має бути автотрофною. Наука і повинна забезпечи­ти безпосереднє синтезування їжі, що «звільнило б людину від її залежності від іншої живої речовини. Із істоти соціально-гетеро­трофної стала б соціально-автотрофною. Людський розум створив би таким шляхом нове велике геологічне явище». Але Володимира Вернадського хвилюють наслідки відкриття, закликає вчених готу­ватися до відкриття, бо невідомо, буде воно благодійним чи принесе страждання. Вчений упевнений, оскільки майбутнє людини створюється нею ж, то нова автотрофна істота отримає досі відсутні можливості використання її вікових духовних устремлінь: людина реально відкриє шляхи до кращого життя. Звичайно ж, створення нової людини пов'язане з відкриттям принципово нових джерел енергії. Наукові досягнення в небачених раніш масштабах викорис­товуватимуться в військовій справі. І Володимир Вернадський за­кликає вчених і всіх людей зберегти людство від самознищення. Покласти край майбутнім війнам. Отже, четвертою передумовою но­осфери є виключення війни з життя суспільства. Володимир Вернадський один з перших вітчизняних природознавців, які висунули проблему «особистої етики вченого». Вчений особисто відповідаль­ний за свою долю і долю планети. Реалізацію проблем ноосферизації належить шукати у філософсько-етичній сфері. Звідси – ще одна передумова формування ноосфери – синтез науки, моралі, мистец­тва та філософії. Нібито підводячи підсумки своїх роздумів, Воло­димир Вернадський пише, що, оскільки зародження ноосфери здійснюється в міру формування світових демократичних суспіль­них відносин, то біогеохімічне поняття ноосфери, що випливає з біо­геохімічних уявлень, повністю співзвучне основною ідеєю науково­го соціалізму. Концепція ноосфери у філософії Володимира Вернадського поліфонічна: охоплює природознавчий, суспільний, філософський і суспільно-моральний аспекти. Його погляди на най­ближче майбутнє суспільства містять ідею повного підкорення дер­жави народові, заміну централізованого управління місцевою авто­номією. Держава має бути федеративною.

Приєднуємось до обговорення. Тема дуже важлива. Дякую.