Давно стало очевидним, що система освіти в Україні потребує негайних реформ. Причому модернізації потребує вся система, починаючи від дошкільної освіти, середньої (базової), у особливому плачевному стані знаходиться професійно-технічна освіта, багато невирішених проблеми  має вища освіта та післядипломна. Крім того, у галузі відчувається брак професійних юристів.

Які ж найболючіші проблеми вищої освіти?

З досвіду знаю, що основними є такі: велике навчальне навантаження, низька мотивація науково-педагогічних працівників, неналежні умови праці.

Існуюча структура науково-педагогічного навантаження має очевидний перекіс, який необхідно збалансувати.  З позицій забезпечення якості освіти і ефективності навчального процесу верхня межа річного навчального навантаження повинна визначатися у відповідному Положенні і диференціюватися згідно із статусом вищого навчального закладу та сертифікованим рівнем кваліфікації науково-педагогічного працівника.

Статус внз має визначатися за фактичним його визнанням світовою освітянською спільнотою та вагомістю наукових здобутків. З досвіду діяльності вищих навчальних закладів провідних країн Європи, начальне навантаження викладача має становити від 240 до 720 годин на рік, залежно від його посади, рівня кваліфікації і наукової активності. При цьому, межа 720 годин – навчальне навантаження для працівників без наукового ступеня, малого досвіду роботи і відсутності вагомих наукових розробок. Відповідно до цього, відбуватиметься градація працівників з науковими ступенями та вченими званнями.

Нині соціальний статус та імідж викладача вищого навчального закладу у суспільстві знівельовано. Між тим, праця викладача потребує постійного особистісного зростання, великих розумових, часових, емоційних та матеріальних затрат. Однак, через низьку мотивацію та неналежні умови праці, вища школа сьогодні втрачає своїх найкваліфікованіших працівників, які шукають кращої долі за кордоном. Для поліпшення цієї ситуації настав час кардинально змінити умови праці та статус викладача вищої школи, які б відповідали європейським стандартам.

Для забезпечення належної якості освіти, необхідно виконати хоча б основні вимоги:

1. Створити відповідні умови праці для викладачів. Зокрема, має нормативно передбачатися час (достатній час!) для підготовки лекцій, практичних і лабораторних занять, консультацій, дослідницької роботи.

2. Повинні бути облаштовані робочі місця викладача зі всіма необхідними дляроботи технічними засобами.

3. Обов’язковими мають бути оплачувані навчальним закладом поїздки за кордон для участі у конференціях та проведення наукових досліджень.

Для розробки конкретних і об’єктивних нормативів, які сприятимуть залученню до науково-педагогічної діяльності провідних вчених та регламентуватимуть робочий час науково-педагогічних працівників, потрібно здійснити такі заходи:

1. Доручити Міністерству освіти і науки України розробити концепцію педагогічного навантаження (тарифікацію), погоджену з відповідними Міністерствами та вищими навчальними закладами.
2. Розробити структуру педагогічного навантаження. Пропонована назва документу – «Положення про структуру і норми річного навантаження науково-педагогічних працівників». Для розробки таких нормативів необхідно створити робочу групу, до складу якої мають увійти насамперед викладачі-практики вищих навчальних закладів різного спрямування, науковці, представники МОН України та інших Міністерств.
3. Статтю 49 Закону України «Про вищу освіту» у новій редакції доповнити нормами педагогічного навантаження і визначити максимальну межу річного навчального навантаження науково-педагогічних працівників у обсязі не більше 720 годин.
4. Розробити таблицю градації річного навчального і наукового навантаження для науково-педагогічних працівників.
5. Розробити систему заходів щодо підвищення мотивації і створення належних умов для проведення наукових досліджень і підвищення їх ефективності з метою забезпечення належної якості освіти.

Фаховою платформою для обговорення зазначених вище проблем і напрацювання конкретних рішень має стати Комітет Верховної Ради України з питань освіти і науки, Міністерства, вищі навчальні заклади, громадський сектор.