Матеріал розміщено на прохання автора, Євгена Голибарда, який не може це зробити особисто з технічних причин.

Публікація першої частини цих роздумів викликала, м’яко кажучи, дуже поміркований резонанс. У кожному разі, втричі менше відгуків ніж відомий п.8 Положення про наш Інститут.

Тобто, продивились першу частини публікації 66 користувачів, а лише 3 з них виявили якусь зацікавленість. І це при тому, що членами спільноти ФМУ себе визначили 124 особи!

Тому, на початку другої частини цих роздумів, вважаю необхідним повторити те, з чого почав першу частину.

Отже, щойно створений підрозділ МПУ під зобов’язуючою назвою Інститут мерітократії починає розгортати діяльність. Як і належить цій своєрідній ланці у структурі партії, діяльність починається з пошуку підходів до стратегії і тактики МПУ на основі усвідомлення змісту тез її Програми.

Зрозуміло, що всі 27 тез нинішньої Програми МПУ мають радше декларативний ніж програмний характер і загалом являють собою начерк добрих намірів.

А тому ці тези у подальшому треба трансформувати у конкретику технології позитивних перетворень, які розкривають суть, напрямки і етапи будівництва Мерітократичної України.

У першій частині цієї нашої розмови було зроблено деякий наголос на можливостях застосування специфічного методичного інструментарію в роботі Інституту мерітократії та на ілюстрації стартової ситуації.

Нині продовжуємо рухатись від тез Програми – до стратегії і тактики МПУ, поступово переходячи від проблем до постановки завдань.

Наведу фрагмент з основних тематичних напрямків робіт Інституту в розділі Функціональна модель України в редакції, яку запропонував Олександр Гнєдаш, а отже схвалену керівництвом:

«2.  Розробка ілюстративних прикладів щодо реальних шляхів втілення в життя  засад Програми Мерітократичної партії України.

       Як на мене, це конче необхідна робота, яка дозволить перетворити «голі» програмні гасла в живі та реальні картини майбутнього укладу життя в Україні, а також показати шляхи та механізми переходу до такої нової його якості.  

        Роботу необхідно продовжити на основі вже наявних напрацювань в спільноті «Функціональна модель України» та спираючись на її численний кадровий потенціал.

Для цього необхідно продовжити пошук та підготовку безпосередніх виконавців робіт, в першу чергу, серед нових членів спільноти-киян.  Результатом цієї роботи мають бути розгорнуті, але досить лаконічні за формою, напрацювання які будуть розкривати суть та технологію реалізації кожної з 27 засад Програми.

       Керувати цією роботою, я би просив продовжити, але тепер від імені Інституту, Євгена Голибарда, Головного наукового співробітника, автора багатьох  основних  положень  методології ФВА».

До речі, в методології ФВА на творчому етапі пошуку, в разі застосування АРІЗу, виконується технологічна ітерація ПД – ПЗ (проблема, як її дано –– проблема, як її зрозуміло).

Якщо хоча б у загальних рисах застосувати цей прийом щодо наведеного тексту, то незважаючи на  такі «дрібниці», як численний кадровий потенціал, або пошук та підготовку безпосередніх виконавців робіт, наш тематичний напрямок можна було б зрозуміти як –

«2. Розробка конструктивно-технологічних рішень, що дають можливість організаційного втілення в життя трьох груп близькозначних тез (пунктів), зазначених у Програмі МПУ:

2.1. Любов – Гармонія – Здоровий спосіб життя (п.п. 3 і 9).

2.2. Конституція солідарності (п.п. 14, 15, 16, 17, 19).

2.3. Економіка (п.п. 21, 22, 23)».

Я визначив ці три проблемні напрямки на підставі:

– дуже приблизних на даному етапі уявлень про можливості розв’язання конкретних завдань, що мають бути сформульовані шляхом об’єднання змісту відповідних тез Програми;

– деякого власного творчого доробку в кожному з цих напрямках.

Тобто в нашій спільноті, що називається Функціональна модель України, маємо три задачі, які попередньо можна було б назвати так:

1. Розробка і впровадження системи постійного духовного і фізичного удосконалення громадян.

2. Розробка і впровадження системи державного устрою на основі Конституції солідарності.

3. Розробка і впровадження системи самодостатнього, збалансованого національного господарства, побудованої на принципах мерітократії.

Причому, нам пропонується: «Роботу необхідно продовжити на основі вже наявних напрацювань в спільноті «Функціональна модель України» та спираючись на її численний кадровий потенціал».

І дійсно, другий блок функцій на першому рівні структуризації у складі розробленої нами Функціональної моделі України називається цілком суголосно з першим завданням:  Виховувати громадян, загартованих фізично, досконалих духовно та інтелектуально.

Відповідно, назва п’ятого блоку функцій Функціональної моделі України –  Удосконалювати систему управління державою, зокрема відносини між владою і громадою – дуже близька за змістом до другого завдання.

Щодо третього завдання, то відповідні функції ми знаходимо на другому і третьому рівнях структуризації Функціональної моделі України.

І тут цілком доречно знову процитувати деякі «добрі побажання», з яких складається вказівка для нашої спільноти:

«…необхідно продовжити пошук та підготовку безпосередніх виконавців робіт…».

Щоправда, вже від трьох мерітократів різного рівня довелось чути (і читати) вислів такого змісту: «Давайте починати робити роботу, а по ходу справи розберемося з Вашим «хитрим» методичним інструментарієм».

Тобто нам пропонується одразу вийти на філармонійну сцену, дають диригента і завдання зіграти «Інтродукцію і Рондо капричіозо» П. Сарасате. Щоправда, ми не знаємо нот і не дуже даємо раду з інструментами, але… нічого, – будемо вчитися «по ходу»…  

Як нас вчить Святе Письмо, «Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом: (…) час розкидати каміння і час його збирати, (…) час знаходити і час губити, (…) час мовчати і час говорити…» (Проп 3, 1–7).

Тому пропоную такий порядок роботи:

1. Ось у нас є три завдання, які ми можемо виконати в рамках діяльності спільноти ФМУ, а отже потрібні три групи виконавців. Пропоную всім бажаючим записатися до відповідної групи виконавців.

Замість коментарів до цього тексту пишіть: Ім’я, прізвище, група (1, 2, або 3).

2. Було б бажано, якби одразу визначились лідери-добровольці й запропонували себе на керівників груп.

Зрозуміло, що для успіху справи більш ефективними (при всіх інших рівних умовах) можуть бути кияни, з якими можливий оперативний (зокрема й безпосередній) зв’язок.

3. Навчання. Зробимо так, як буде потрібним та можливим на той момент часу і простору. Одразу після Нового року я вже проводив таке ознайомче заняття для активу майбутньої МПУ…

Для солідної непростої роботи потрібне й солідне складне навчання для тих, хто хоче насправді солідно виконати поставлене завдання, а не «послухаємо, а там побачимо…».

Слухати і системно усвідомлювати доведеться те, що потім прийдеться практично застосовувати під час виконання роботи в обраній групі. Тому рекомендую ще раз уважно прочитати першу частину цієї публікації, щоб відповідно зорієнтуватися в структурі знань.

Мені довелось впродовж багатьох років працювати з конструкторами, технологами і економістами у галузі застосування ФВА в різних режимах (як тепер ще кажуть – форматах). Проте найкращим був режим роботи, коли до обіду ми «проходили» з ними певні розділи інструментальних знань, а після обіду – їх застосовували під час аналізу та удосконалення конкретних об’єктів.

*   *   *

Надходять запитання на кшталт: «Прошу дати посилання на електронну версію книги про ФВА, яку б Ви порадили».

Відповідаю: В моїх публікаціях у мерітократичній мережі вже подавалися посилання на деякі джерела в Інтернеті. Можете спробувати набрати ФСА (російською: функционально-стоимостной анализ) у будь-якій пошуковій системі, або Laurence D. Miles. Manager of Value Analysis або Techniquse of Value Analysis and Engineering.

Можете шукати по прізвищах: Василенок В. С., Карпунін М. Г.,  Глезер В. А., Кудрявцев А. В., Альтшуллєр Г. С.,інші, десь там знайдете й моє.

Але проблема в тому, що цей унікальний інструментарій не дуже поспішають оприлюднювати. Зокрема, впродовж останніх 40 років Державний департамент США знімав і знову накладав top secret на методологію Value Analysis and Engineering. Загальних красивих слів і захоплень багато, а ось про те, «як коні запрягати», – не дуже є…

А тим паче не поспішають розвивати цей напрямок в Україні, для якої наразі призначено бути базаром, а не центром нових ідей, прогресивних винаходів і технологій майбутнього.

Бо ФВА – це певна технологія думання, організація технологічного думання, думання по правилах. Тут нікому не вдасться нікого обдурити, а передусім – себе.

Щоб використати ФВА, треба спочатку солідно його вивчити, а потім солідно з ним працювати, солідно використовуючи, поступово набуваючи практичний досвід.

Власне оцей набутий досвід володіння і використання має високу ціну і обмежує вільне поширення ФВА.

Зараз найкращий час для роздумів, для прийняття серйозних рішень.

Колись, виступаючи в школі перед батьками, які доручили мені своїх дітей-п’ятикласників для навчання польської мови, я чесно і відверто сказав, що для мене буде цілком виправданим і достатнім, якщо навчу одну особу.

Слава Богу, уже в сьомому класі результат був майже стопроцентний для всього класу, а Оленка Юлдашева стала переможницею міжнародного конкурсу ім. М. Конопницької у Польщі.

Отож і нині, маючи за собою успішних студентів з колишнього курсу ФВА і знаючи чого це варто (з кожного боку), скажу так само: для мене важливо і виправдано знайти хоча б одного добросовісного учня і добре його навчити, щоб він зміг (із радістю!) продовжувати цю справу.

Дорога на вершину завжди є важкою. Як сказано з цього приводу в одній з медитацій (в оригіналі – російською):

Євген ҐОЛИБАРД

*)  Закінчення розмови, яку варто сприймати,

 як увертюру до робочої «опери».