Як відомо із попередніх публікацій в мерітократичній мережі, члени спільноти Функціональна модель України, од початку поточного року, працювали над виконанням першого етапу теми «Система ефективної організації діяльності суспільства» - розробкою функціональної моделі системи «Держава Україна».

Нині цю дослідницьку роботу завершено в першій редакції, що дає можливість зробити певні висновки.

Ця розробка є прикладом практичного застосування методів функціонально-вартісного аналізу до вирішення конкретного завдання.

ФВД – це функціонально-вартісна діаграма, за допомогою якої можна отримати чітку характеристику життєздатності досліджуваного об’єкта, визначити  зони зайвих витрат (ЗЗВ), а також зони функціональної недостатності (ЗФН),  наявність яких і засвідчує конструктивну незбалансованість, а тому низьку ефективність та збитковості цього об’єкта.

Таким чином ФВД кожної системи дає можливість поставити точний діагноз хвороби цієї системи і напрямки її лікування.

В даному разі, розробляючи ФВД, ставилася  мета оцінити ефективність діючої системи управління Україною відносно параметрів нової системи, передбаченої функціональною моделлю, зокрема через оцінку обсягів реального фінансування з  державного бюджету на виконання окремих функцій.

       ФВД кожного об’єкта (системи) будується за результатами розробки і оцінки всіх визначених функцій цієї системи на відповідній Функціональній моделі (ФМ) з необхідним рівнем структуризації.

В нашому випадку ми здійснили розробку ФМ до третього рівня структуризації, тобто отримавши систему 125 функцій, обов’язкових для виконання головної функції.

Функціонально-вартісну діаграму побудовано в координатах X–Y, де на осі абсцис, у верхньому квадранті (тобто умовно кажучи, в зоні позитивних значень ординати) розміщено елементи діаграми (функції) в порядку зменшення їх вагомості. У нижньому квадранті зазначено фактичні витрати на виконання відповідних функцій.

В нашому випадку, будуючи ФВД , тобто визначаючи витрати на виконання функцій, ми використали офіційний урядовий «Звіт про виконання державного бюджету України за 2010 рік».

Отже, верхня частина ФВД відображає необхідність збалансованого виконання повного «асортименту» конкретних функцій, які разом дають можливість здійснити головну мету держави (головної функції).

Нижня частина діаграми відображає фактографію розподілу державних коштів, чітко зазначаючи ступінь адекватності-неадекватності реальних витрат на виконання конкретних функцій реальним потребам в їх збалансованих пропорціях.

Як бачимо на діаграмі, при загальній сумі витрат бюджету 375 млрд. грн., близько 170 млрд. грн. утворили зону зайвих витрат (ЗЗВ).

Серед очевидних зайвих витрат опинились близько 19 млрд. грн. – перевищення витрат на обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу.

Водночас, виявились витрати, які демонструють відсутність збалансованості між необхідним і реальним фінансуванням, тобто відображають невміння відповідних розпорядників держави раціонально використати наявні кошти, що є наслідком загальної безсистемності в реалізації державної політики.

Зокрема, порівняно з вагомістю відповідних функцій перевищено на 62 млрд. грн. соціальні виплати, на 45 млрд. грн. – витрати на навчально-виховні функції середньої школи та на освоєння практичних навичок студентів у системі вищої освіти, на 9 млрд. грн. – на фінансування соціальних та громадських ініціатив, тощо.

Тут необхідно зауважити, що виходячи з реалій «сьогоднішнього дня» всі згадані витрати є умовно зайвими, тому що їх необхідність зумовлена потребами існуючої недолугої, незбалансованої системи.

Зазначена невідповідність між вагомістю функцій і витратами на їх виконання свідчить про нераціональне (передусім, організаційно-методичне), незбалансоване, далеке від оптимального реальне виконання функцій, а відтак і  використання коштів державного бюджету.

Натомість недофінансованим залишився розвиток важливих галузей господарства, що визначають загальний рівень економіки країни. Наприклад, брак коштів у сфері виробництва продукції агропромислового комплексу становить 11 млрд. грн., в промисловості – 12 млрд. грн., в будівництві – 19 млрд. грн., в оборонному комплексі – 17 млрд. грн., в сфері прикладних наукових розробок – 13 млрд. грн., тощо.

Сумарна частка недофінансування на конче необхідні функції становить 15 %, тоді як частка коштів, що утворили ЗЗВ становить майже 40 % від всіх бюджетних витрат.

Які висновки напрошуються з проведеного аналізу?

Перш за все, ФВД системи «Держава Україна» відбиває вражаючу розбалансованість витрат бюджетних коштів на виконання необхідних функцій, що є результатом принципово недосконалої структури державного механізму та суспільно-економічної політики, недосконалість яких впродовж всіх років існування незалежної України тільки поглиблюється.

Сума зайвих витрат (ЗЗВ), що становить близько 40 % витрат державного бюджету, є результатом формування головного кошторису держави на принципі лобіювання і, певною мірою, наслідком кримінально-тіньової організації фінансових потоків в Україні.

Однією з причин цієї ситуації є непомірно роздутий приватний сектор економіки за рахунок зменшення державної частки до небезпечно низького рівня, коли управління національним господарством виходить з-під контролю. 

Водночас, ЗЗВ є, певною мірою, наслідком факту недостатнього фінансування життєво важливих для країни функцій.

Тобто, можна зробити висновок, що виділяючи надмірні або недостатні кошти для виконання певних функцій, державний апарат не організовує  належного використання цих витрат. Наприклад, надмірність витрат на навчально-виховні функції середньої школи в сумі 25 млрд. грн. «мирно співіснує» з жалюгідним станом шкіл і мізерною зарплатою вчителів.

Неадекватно до вагомості відповідних функцій, держава недофінансовує  розвиток основних продуктивних галузей, водночас виділяє значні кошти на діяльність силових структур. Надмірність на утримання міліції (поліції) становить 3 млрд. грн., прокуратури – 8 млрд. грн.

У підсумку можна стверджувати, що діюча система організації діяльності суспільства в Україні є вкрай неефективною. Вона не тільки не враховує інтересів більшості громадян, а й діє всупереч цим інтересам.

Найбільш суттєвим недоліком цієї алогічної діяльності є факт ігнорування потреб розвитку бюджетоформуючих галузей національного господарства.

Замість розвитку промисловості і аграрного сектора, «бюджетоформуючими» визначено фіскальні органи (зокрема митницю і податкову службу).

До того ж, структура державного бюджету залишає величезний приватний сектор господарства якби на узбіччі діючої системи управління, лише частково виявляючи інтерес до нього в розрізі податків.

Таким чином, за підсумками проведеного аналізу стає ще більш очевидним, що для створення умов гідного життя громадян України на основі засад мерітократії, необхідно терміново і в повному обсязі реалізовувати Програму МПУ, деталізувавши її з урахуванням думок, висловлених нами раніше: http://meritokrat.org/groups/post?group_id=117&id=1894. Варто також зважити, що такий підхід підтримують більш як 75% наших колег, як показало опитування: http://meritokrat.org/poll280.

Розпочаті дослідження варто продовжити, але бажано на більш солідній організаційній основі, тому що лише вони, на нашу думку, можуть забезпечити якісно вищий результат, як в напрямку партійного будівництва так і в агітаційно-пропагандистській роботі, а також в майбутній парламентській діяльності МПУ.

Матеріал підготовлено за підсумками роботи

творчої групи у складі:

Олександр Гнєдаш, Євген Ґолибард,

Святослав Стеценко, Олег Мяльниця,

Ірина Василик, Тарас Гринчук,

Володимир Лахтіонов, Тетяна Пашко.