Побудова ідеологічної партії передбачає наявність ідеології, яку підтримують члени партії, яка відповідає інтересам тих верств суспільства, чиї інтереси відстоює партія. Ідеологія має бути ґрунтовною і стійкою в своїх основах і разом з тим такою, яка розвивається. Автором поняття «ідеологія» розуміється як сукупність постулатів, принципів, поглядів, цінностей, що виражають інтереси певних соціальних груп, класів, товариств, в яких усвідомлюються і оцінюються ставлення людей один до одного, до родини, громади, суспільства, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин. Системною ідеологію пропоную називати таку, складові частини якої узгоджені між собою, мають стійки зв’язки, не суперечать один одному. У цьому розумінні еклектичною ідеологію буде така, у якій основні складові не повязані одна з одною, мають певні розбіжності між собою, грунтуються на відмінних світоглядних і філософських засадах.

В мерітократичній спільноті з самого початку визначились два основних погляди на формулювання партійної ідеології. Перший з них полягає в тому, що спочатку необхідно визначити (обрати або сформулювати самостійно) основні постулати, принципи, цінності, які слугуватимуть критеріями ставлення мерітократів до будь-якого суспільного процесу, події.

Другий підхід полягає у тому, що необхідно з самого початку надати конкретні відповіді на ті проблеми, які безпосередньо стосуються повсякденного життя пересічного мешканця: житлово-комунальні послуги населенню, громадський (комунальний) транспорт, діяльність лікувальних закладів, закладів і установ освіти,  підтримання громадського порядку, виплата пенсій і таке інше. Вже від цього переходити до узагальнених проблем, а далі за потреби до цінностей, принципів і постулатів.

Метою автора є  обґрунтування переваги першого підходу, себто йти від загального, довгострокового до часткового, конкретного, сьогоденного.

На думку автора, перший підхід має такі основні переваги.

Перша перевага полягає у тому, що ми з самого початку визначаємо обмеження загальносистемного характеру, визначаємо пріоритети, які у подальшому застосовуємо на усіх рівнях ієрархії суспільного життя для усіх елементів структури суспільства. Це дає партії загальні підходи до розв’язання усієї сукупності проблем суспільства, громад і людей таким чином, щоб конкретні рішення не суперечили одне одному.

Друга перевага полягає у тому, що таким чином ми зможемо додержуватися принципу несуперечливості критеріїв оцінювання  на різних рівнях ієрархії. Це забезпечать узгодженість рішень, які прийматимуться на всіх рівнях управління партії, а у подальшому суспільства і держави.

Третя перевага полягає в тому, що дає змогу визначати пріоритети в діяльності партії, напрямки зосередження основних зусиль без порівняння безлічі варіантів дій на нижчих рівнях ієрархії, кожен з яких за другого підходу матиме власні, часто неузгоджені між собою критерії оцінювання.

Четверта перевага стосується пропагандистської роботи партії. Член партії має бути готовим до дискусії з багатьох проблем суспільства.  Впевнене знання постулатів, принципів, критеріїв, уміле їх застосування дозволяє знайти вірне рішення, надати правильну відповідь навіть на ті питання, до яких пропагандист спеціально не готувався.

Конкретні проблеми можуть змінюватися, одні з них набуватимуть більшої ваги, інші втрачають актуальність. Їхня значущість буде змінюватися з часом. Якщо нам будувати ідеологію знизу, від окремих проблем і завдань діяльності, то зміна значущості сьогоденних проблем, зміни в їхніх пріоритетах, зміни в поглядах на найбільш раціональні способи розв’язання проблем вимагатимуть перегляду ідеологічних засад вищого рівня. Таким чином можуть бути втрачені довгострокові орієнтири.

Якщо ми йдемо від загального до часткового, нам легше уникнути помилок методологічного характеру, системних помилок.

Саме тому пропонується така послідовність розроблення партійної ідеології: від світоглядних, філософських, цивілізаційних засад до принципів діяльності партії, від принципів діяльності до визначення ставлення партії до конкретних проблем суспільного життя і діяльності держави.