Публікації → Перегляд

Ігор Шевченко

Переглядів
128

Як перемогти олігархат?

Вівторок, 13:12, 19/04/16 | Публікація

В чому ж є цивілізаційні злочини олігархії?

1. Стимулювання примітивних мотивацій збагачення і споживання як провідних для цивілізації самим фактом свого існування і демонстрації свого життя, яке зрештою веде до зупинки цивілізаційного розвитку як такого (навіть за наявності зростання ВВП чи економіки як такої).

2. Блокування інновацій в суспільстві через ряд типових дій для олігархічного збагачення — а) доїння бюджетів та інфраструктури, як не залишає коштів для бюджетних інновацій; 2) створення олігополій і знищення конкурентного середовища в економіці; 3) пряме економічне обмеження середнього інноваційного бізнесу і блокування інноваційного підприємництва через патронування (кришування); 4) блокування політичних інновацій, які несуть загрозу олігполії; 5) обмеження громадських інновацій через підтримку плутократичного дискурсу в олігархічних ЗМІ.

3. Блокування вертикальної мобільності в економіці та політиці — в соціальному плані виграють тільки ті, хто служать олігархам.

4. Консервація політики, саботаж будь-яких реформ через корупцію урядів та правових систем через системне корумпування парламентів та урядів до такого стану, коли фактично депутати та міністри знаходяться на зарплатах у олігархів.

5. Руйнування правової системи до стану практично її повної відсутності, як от зараз в Україні.

6. Руйнування інфраструктур життєзабезпечення через їх невідновну експлуатацію (транспортної, житлозабезпечення, енергетичної). Занедбання і корумпування соціо-гуманітарних інфраструктур (освіта, наука, медицина, культура). Корумпування управляючих інфраструктур (адміністративної, інформаційної, військової).

7. Через податкову систему та систему тарифів створення розгалуженого соціального рабства: значна частина податків тавелика доля тарифів потрапляє до олігархів, і цю систему неможливо викоренити — будь-які реформи лише відтворюють наявну систему рабської експлуатації олігархічною державою громадян.

8. Створення особливого соціо-культурного олігархічного дискурсу в ЗМІ та в громадській практиці («олігархи це добре», «нам потрібні технократи при владі», «деякі олігархи є патріотами» і т.д), який легітимізує олігархію.

9. Принципове нерозуміння та відкидання олігархами гуманітарного знання, що в кризові для них періоди призводить до їх неспроможності порозумітися між собою та порозумітися з громадою.

10. Зрештою в концептуальному сенсі — олігархи продовжують втримувати переважання технократії над гуманітократією в суспільстві, і саме це підриває їх владу, бо суспільство з часом завжди намагається відновити цю рівновагу.

Отже гасло «нам потрібен технократичний уряд» потрібно розглядати як гасло «нам потрібен олігархічний уряд», і ніяк інакше.

Технократія це щось значно більше, ніж вимога до якості індустріального менеджменту чи уряду. Технократія це також спосіб мислення, що виходить з вирішального значення техніки та технології для суспільного розвитку. Причому технократи традиційно взагалі уникають розмови про гуманітарні аспекти соціальних проблем. Найяскравішими представниками технократії є політтехнологи, представники економізму (економічного редукціонізму), психотехнологи і т.д.

Технократи та гуманітократи в боротьбі з олігархією в Україні

Тепер давайте розглянемо позиції різних українських експертів з приводу олігархії, оскільки дискусія, яка розгорнулася на сторінках видання «Хвиля» в принципі проігнорована українським олігархічними ЗМІ.

Позиція Ігоря Тишкевича — «Не потрібно добивати українських олігархів». Відповідаю — з економістичної точки зору майбуть це так. А як же з точи зору соціальної?

У олігархів був шанс домовитися з українською громадою про поступовість їх деолігархізації та перехід до солідарної системи оподаткування та солідарної тарифної політики, до посилення впливу громадськості на владу. Олігархи втратили свій шанс, здійснивши олігархічний контрреволюційний переворот в Україні. Тому в плані соціальної справедливості не видно жодної причини, чому їх не потрібно добивати. Відтак — економістичний підхід до олігархії поза соціальним, політичним та культурним підходом не дозволяє нам в принципі нічого розуміти про олігархію.

Більше того, добивати потрібно не якихось олігархів як фізичних чи юридичних осіб. Мова йде про те, що потрібно розглядати олігархів як олігополію, тобто як складну цивілізаційну модель суспільства, яка підлягає знищенню. В цьому сенсі ця модель має бути знищена в тих засновках, які тут вище сформулювані. Про долю самих олігархів персонально суспільство піклуватися не має — вони розумні і хитрі, вони знову пристосуються до нової моделі.

Тут важлива модальність — ми олігархів не маємо жаліти чи дбати про них. Ми маємо дбати про смисли та перспективи суспільства як цивілізації.

Позиція групи «Прогресивний капіталізм» базується наобговоренні технічного завдання на деолігархізацію, основні цілі якого в політичній сфері сформульовані мною (вони посилаються на мої тези). Але я не говорив, що політичні цілі щодо олігархії це вичерпний перелік цілей.

Технічне завдання деолігархізації можна обговорювати. Але не в олігархічних ЗМІ, не в Парламенті і не в Уряді. Тоді виникає питання — де це можна робити.

Позиція цієї групи є технократичною спробою подолання олігархії. Водночас чисто технічного (чи технократичного) завдання на деолігархізацію недостатньо — має бути ще й гуманітарне завдання.

Позиція Валерія Пекаря — критиканська щодо більшості тез деолігархізації (хто це буде робити, де взяти критерії і т.д.), і обмежено конструктивна в контексті його власної ідеї: олігархів можна викинути з політики через вибори за новим законом, тобто через поступову люстрацію правлячого класу. В сформульованому мною переліку злочинів олігархії це частково вирішує лише четверту проблему. А як же вирішення решти проблем? Власне позиція Пекаря є теж дуже технократичною.

Головні мої послання до колег є спробою зрівноважити їх технократичний підхід гуманітократичним.

1. Олігархія не є простою, і прості рецепти її подолання ніколи не будуть ефективними. Тобто олігархію неможливо подолати ні окремо в економіці, ні навіть окремо в політиці, коли відсутні гуманітократичний дискурс і цивілізаційна позиція такого подолання. Олігархію можна долати одночасно в усіх сферах — в гуманітократично-технократичному мисленні, в соціальній сфері, в культурній сфері, в політичній сфері, в економічній сфері, в правовій сфері. Тобто олігархію в принципі неможливо подолати технократично — там вони можуть нескінченно раціонально відстоювати свою корисність. Олігархію можна подолати лише в гуманітократичному дискурсі.

2. Такий гуманітократичний дискурс можуть створити інтелектуали-експерти, якщо вони самі не перебувають на службі у олігархів і не намагаються шукати простих відповідей. Допоки інтелектуали-гуманітократи лишаються маргіналами в суспільстві, вони не будуть творити смисл та перспективу в олігархічній державі.

3. Олігархію можна подолати лише за умови публічно зламу соціо-культурного дискурсу в олігархічних ЗМІ, за широкої підтримки громадськості як безпосередньо, так і в соціальних мережах Інтернет. Гуманітократія має стати легітимною не тільки в віртуальних соціальних мережах, але і в актуальному суспільстві, вона також має стати шанованою на ТБ.

4. Вихід з замкненого кола «олігархічний Парламент, олігархічний Уряд, олігархічні Прокуратура та Суд не дозволяють подолати олігархію» можливий через поступову люстрацію — перевибори Парламенту щодва роки, відмова від концепції «технократичного (олігархічного) Уряду», тотальна люстрація правової сфери (де потрібні нові професіонали, принципово не знайомі з корупцією, тобто омолодження права в країні).

Отже потрібно формувати суспільну орієнтацію на довготривалий процес — прихід до влади достойних гуманітократів, які б доповнили обмежене та заангажоване бачення світу технократами і поступово могли б проводити деолігархізацію в державі.

Задля цього в публічному дискурсі в Україні мають бути розгорнуті гуманітарні аспекти революції. Як бачимо, технократи з продовженням революції в Україні не справляються.

http://hvylya.net/analytics/society/sergiy-datsyuk-tehnokratiya-i-gumanokratiya-v-krayini-oligarhiyi.html

Коментарі
Немає коментарів
Зареєструйтесь або увійдіть на сайт щоб мати можливість коментувати

Лі Куан Ю

Сингапурська історія

Лариса Буракова

Почему у Грузии получилось

Хроніка реформ у Грузії

Боротьба з корупцією

Фільм Єжи Гоффмана

Україна. Становлення нації

Малкольм Гладуэлл

Гении и аутсайдеры.

Малкольм Гладуэлл

Переломный момент


Debug [x]
system (4)   0.2371s

Redis connection (1)   0.0007s

Redis:GET (6)   0.0007s

Redis:SET (2)   0.0002s

DB connection (1)   0.0024s

SQL (37)   0.0481s

Memcached connection (1)   0.0005s

Memcached (29)   0.002s